Війна в Ірані тимчасово оживила російську економіку. Ціни на нафту злетіли, санкції послабшали. Та Кремль все одно не здобуде перемоги над Україною.
У колонці для провідного американського видання оглядач Сергій Шмеманн аналізує короткий перепочинок Росії на тлі ударів по Ірану – ключовому партнеру Володимира Путіна.
Іран постачав Москві дрони для атак на Україну й забезпечував обхід санкцій. Масштабні втрати Тегерана сталися після захоплення США венесуельського лідера Ніколаса Мадуро. Раніше Кремль не врятував сирійського диктатора Башара Асада.
Далі Вашингтон націлився на Кубу – ще одного союзника Путіна. Росія втратила вплив: без голосу щодо Ірану, з витісненими нафтовими компаніями з Венесуели. У січні американці конфіскували російський танкер за санкціями.
Таке ставлення ранить амбіції Путіна повернути Росії радянську велич.
Козир Трампа для Путіна
Симпатія Дональда Трампа до російського лідера – головний козир Кремля. Путін сподівався на підтримку США для захоплення Донбасу й нейтралізації України. Він уникав критики Трампа через долю союзників.
Та дилема лишається: Путін не знає, що чекає далі від Трампа.
Війна лишається збитковою
Олігархи фінансують конфлікт, але скорочення допомоги Києву не врятує. “З кожним днем війни Росія відстає в глобальній конкуренції. Їй потрібні стимули для миру, а не ресурси для продовження”, – зазначає Томас Ґрем із Ради з міжнародних відносин.
Конфлікт в Ірані послабив ці стимули тимчасово. “Дайте Україні зброю, щоб тримати фронт, доки Путін не зрозуміє марність насильства”, – радить Шмеманн.
Іран і США розходяться щодо перемир’я. Ормузька протока відкрита лише за умови дотримання вогнепередів. Ядерні питання лишаються невирішеними – потрібні переговори.