Коли вуха раптом наливаються жаром і починають пекти, ніби хтось підніс до них гарячу чашку кави, людина мимоволі зупиняється посеред дня. У народній традиції це відчуття завжди вважалося знаком: хтось…
Неділя в українській традиції завжди стояла особняком — як день, коли час ніби зупиняється, а руки відпочивають від щоденної метушні. Заборона «різати» в цей день, чи то волосся, нігті, чи…
Фраза «як казав мій дід» оживає в українському просторі не просто як мем чи жартівлива вставка — вона несе в собі цілий світ народної мудрості, витканий з досвіду століть. Дідові…
Темрява ночі раптом оживає барвами, знайомі вулиці згинаються в нереальні арки, а ти стоїш посеред усього цього хаосу і раптом розумієш: це мій сон. Руки тремтять від хвилювання, серце калатає,…
Ніжний шелест подарункового паперу, радісні вигуки іменинника, теплі обійми — день народження здається ідеальним моментом для щедрості. Але в українській культурі, де забобони переплітаються з повсякденним життям, деякі дарунки перетворюються…
У багатьох українських родинах сорокарічний ювілей жінки оповитий таємничою серпанковою завісою забобонів. Дехто шепоче, що святкувати не варто, аби не накликати біду, інші ж сміливо накривають стіл і танцюють до…
Сни про покійника до 40 днів часто сприймаються як місток між світами, де душа ще не відлетіла остаточно. У народних повір’ях це період, коли померлий блукає землею, прощаючись із близькими,…
У тісних українських селах, де похоронна процесія повільно простувала брукованими вуличками, старші жінки ховалися за шторами, шепочучи молитви. Дивитися на труну крізь скло вважалося рівнозначним запрошенню біди в оселю –…
У багатьох родинах фотографії померлих стають тихими охоронцями спогадів, жовтіють у старовинних альбомах, шепочучи історії про посмішки, що згасли. Спалювати їх – значить кинути виклик не лише паперу, а й…
Уявіть тиху ніч у старій українській хаті, де тріскіт дров у печі затихає, а місяць сріблить вікна. Ліжко стоїть так, що ноги сплячого дивляться прямо на двері – простий, здавалося…