Деякі посадовці розділяють психологів на “справжніх” та військових. Така думка помилкова. Ці фахівці працюють в абсолютно різних умовах.
Про це на круглому столі “Майбутнє українського суспільства під час війни та після перемоги”, організованому громадськими діячами, представниками держсектору, ветеранами та військовими, заявив Максим Килівник, начальник відділу психологічного супроводу та відновлення управління психологічної підтримки персоналу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту.
Раніше військових психологів можна було перелічити на пальцях однієї руки. Сьогодні їх значно більше. “Як збільшується кількість волонтерів, так і психологів. Це люди з цивільною освітою — магістри чи бакалаври психології. Вони мають досвід, бажання допомагати та внутрішні ресурси”, — пояснив Килівник.
Умови роботи психологів у війську
“Справжні” психологи виконують корисну роботу. Зазвичай вони консультують у комфортних кабінетах, в мирних умовах. Клієнти мотивовані й платять за послуги.
Військові психологи діють інакше. Килівник навів особистий приклад:
Він приїжджає в хату. Там 10 військовослужбовців з психотравмами після втрат підрозділу. Двоє — у критичному стані. Є лише вечір на групову та індивідуальну роботу. Можливо, когось відвезти на швидку. Поспішає, бо завтра — ще дві такі хати.
Щоб справлятися, достатньо курсів і бажання. Диплом не завжди критичний.
Чому психолог потрібен у підрозділі
Підрозділи з психологом на рівні батальйону почуваються значно краще. Військові психологічно стійкіші, навчені протистояти небезпеці, втратам і викликам служби.
Громадський діяч Георгій Джурко наголосив: усі громадяни мають долучатися до реінтеграції, реабілітації та абілітації захисників після фронту. Суспільство й держава зобов’язані гідно провести на війну й гідно зустріти. Це глобальне завдання, яке потребує ресурсів держави та ентузіазму приватного сектору.