Анастасія Лавриненко втілює рідкісне поєднання глибоких коренів і сучасного звучання. Народжена 8 червня 1992 року в Херсоні, вона з дитинства тягнулася до музики, опанувала бандуру та фортепіано, а згодом у Києві стала ученицею, а потім і творчою партнеркою легендарного Іво Бобула. Її шлях — це не просто кар’єра, а послідовна робота над голосом, режисурою та передачею знань новому поколінню.
Сьогодні Анастасія відома як співачка під псевдонімом AnLav, режисерка, викладачка вокалу в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтва та артистка, чий голос лунає на підтримку захисників. У 2025 році вона випустила сольні сингли «Нічка» та «Не однаково мені», а кліп «Люблю» з військовим оркестром Державної спеціальної служби транспорту став яскравим прикладом сучасної патріотичної естетики. Для початківців її історія — це надихаючий приклад наполегливості, для просунутих читачів — матеріал для роздумів про роль артиста в збереженні національної ідентичності під час війни.
Її творчість поєднує ніжні народні інтонації з поп-звучанням, а виступи для прикордонників та участь у благодійних подіях показують, що мистецтво може бути і зброєю, і розрадою. Анастасія Лавриненко продовжує творити, виступати та викладати, формуючи нову сторінку української естради.
Витоки таланту: херсонське коріння та перші кроки в Києві
Херсон 1990-х років — місто з козацькою історією, лиманами та особливою атмосферою півдня України. Саме тут 8 червня 1992 року народилася Анастасія Володимирівна Лавриненко. У звичайній родині, де цінували творчість, маленька Настя рано виявила інтерес до музики та поезії. Вона не просто слухала пісні — вона хотіла їх виконувати та розуміти зсередини.
Переїзд до Києва став логічним продовженням мрії. Столиця відкрила двері до професійної освіти. У 2015 році Анастасія здобула спеціальність режисера в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтва, а у 2017-му завершила магістратуру з музичного мистецтва. Її викладачем з вокалу став сам Іво Бобул — людина-легенда української естради. Це не просто диплом, а фундамент, на якому зросла вся подальша кар’єра.
З ранніх років вона поєднувала заняття вокалом із грою на бандурі — інструменті, що для багатьох українців звучить як голос самої історії. Бандура навчила її не лише техніки, а й особливого відчуття мелодії, де кожна нота ніби дихає степом і Дніпром. Спорт і танці доповнювали сценічну пластику, а поезія — вміння працювати зі словом. Уже тоді стало зрозуміло: перед нами не просто виконавиця, а багатогранна артистка.
Навчання та перші кроки на великій сцені
Академічні роки дали більше, ніж знання. Вони дали середовище, де талант перевірявся практикою. Уже з 2014 року Анастасія брала участь у концертах Іво Бобула як співачка та спеціальний гість. Вона не просто підспівувала — вона вчилася в реальних умовах великої сцени, перед тисячами глядачів.
У 2017 році вона вже працювала в Національному палаці мистецтв «Україна». Це був період становлення: виступи, репетиції, робота над власним стилем. Голос Анастасії вирізнявся теплотою та щирістю. Вона не наслідувала маестро сліпо, а шукала власну інтонацію — ніжнішу, сучаснішу, але з повагою до традиції.
Для тих, хто тільки починає цікавитися українською естрадою, важливо розуміти: Іво Бобул — це не просто популярний співак. Це народний артист, чиї балади десятиліттями збирали стадіони. Бути поряд з ним — означає пройти школу емоційної щирості та сценічної витримки. Анастасія пройшла її гідно.
Співпраця з Іво Бобулом: від учениці до режисерки
Роки спільної роботи стали найяскравішим періодом ранньої кар’єри. Анастасія не лише співала, а й взяла на себе режисуру. Вона стала головною режисеркою сольного концерту Іво Бобула «Liberta» у Палаці «Україна». Це вже не просто акомпанемент — це повноцінна творча відповідальність за візуал, драматургію та атмосферу вечора.
Спільні виступи тривали понад десять років. Разом вони створювали моменти, які запам’ятовувалися тисячам людей. Їхні дуети та спільні програми поєднували класичні українські мотиви з сучасним аранжуванням. Для публіки це була зустріч поколінь: досвід маестро і свіжа енергія молодої артистки.
Після тривалої та плідної співпраці, що завершилася у 2025 році, Анастасія обрала шлях самостійності. Це рішення дало їй простір для власного голосу та експериментів. Перехід не був легким, але саме він дозволив розкритися новим граням таланту.
Соло-кар’єра: «Нічка», «Не однаково мені» та нові обрії
2025 рік став поворотним. Під псевдонімом AnLav Анастасія випустила сингл «Нічка» (11 березня 2025, лейбл Muzika UA Publish). Пісня одразу привернула увагу ніжною мелодією та текстом, що переносить слухача до київської весни: цвіт каштанів, дніпровська хвиля, молодість і щастя кохання. Це не просто поп-балада — це ностальгія за мирним часом, за тими моментами, коли можна просто гуляти садами і відчувати себе живою.
Незабаром з’явився трек «Не однаково мені» та кліп «Люблю» за участі військового оркестру ДССТ. Музика АнЛав звучить сучасно, але в ній чути бандурні обертони та народну душу. Вона не копіює фольклор — вона переплавляє його в нову форму, зрозумілу і двадцятирічним, і тим, хто пам’ятає радянську естраду.
Для просунутих слухачів цікаво спостерігати, як Анастасія Лавриненко працює зі словом. Її тексти не перевантажені пафосом, але й не спрощуються. Вони про почуття, які залишаються актуальними завжди: любов, розлука, пам’ять про дім. Саме така щирість робить її пісні близькими широкій аудиторії.
Мистецтво на фронті культури: виступи для захисників
Українська культура під час повномасштабної війни набула нового виміру. Вона стала не лише розвагою, а й підтримкою, терапією та способом нагадати: ми є, ми творимо, ми боремося. Анастасія Лавриненко активно долучається до цього фронту.
У вересні 2024 року разом зі Златою Огнєвіч вона виступила для військовослужбовців прикордонних підрозділів на Волині. Концерт відбувся в рамках благодійного туру «6992 кілометри державного кордону», організованого волонтером Юрієм Тирою. Співачки не просто заспівали — вони подарували прикордонникам емоційну розрядку, слова підтримки та відчуття, що про них пам’ятають.
Такі виступи — це не разова акція. Вони показують послідовну позицію артистки: бути поруч із тими, хто захищає кордони. У 2026 році вона продовжує брати участь у важливих подіях — від зустрічей ветеранів Superhumans до концертів у різних містах. Культура в її виконанні стає живим зв’язком між тилом і фронтом.
Викладацька діяльність: передача досвіду новому поколінню
Окрім сцени Анастасія Лавриненко викладає вокал у Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтва. Це не формальна робота — це місія. Вона передає студентам не лише техніку дихання та постановку голосу, а й розуміння того, чому українська пісня сьогодні звучить саме так.
Для початківців її приклад цінний тим, що показує: можна бути і співачкою, і режисеркою, і викладачкою одночасно. Багатогранність не розпорошує, а збагачує. Студенти бачать перед собою людину, яка реально пройшла шлях від студентської лави до великих сцен і власних релізів.
Просунуті читачі оцінять, як викладацька діяльність впливає на загальний рівень української естради. Коли досвідчені артисти діляться знаннями, з’являється нове покоління, здатне зберігати традиції і водночас експериментувати. Анастасія саме таку спадкоємність і формує.
Культурний вплив та значення в сучасній Україні
Музика Анастасії Лавриненко — це місток між епохами. Вона не відкидає народну традицію, але й не консервує її в музейній формі. Пісні про каштани, Дніпро, вишневий сад звучать свіжо саме тому, що за ними стоїть щира емоція та професійна майстерність.
У контексті постколоніальних процесів в українській культурі її творчість набуває додаткового сенсу. Молоді артисти, які шукають себе після відриву від російського культурного простору, знаходять у таких прикладах орієнтир: можна бути сучасним, не втрачаючи національного обличчя. Голос АнЛав — один із тих, що допомагають формувати нову українську ідентичність через мистецтво.
Її багатогранність (спів, режисура, викладання, модельна робота) демонструє, що сучасний український артист — це не лише голос на сцені. Це людина, яка може впливати на різні сфери культури одночасно. У часи, коли суспільству потрібні приклади стійкості та творчості, такі фігури стають особливо важливими.
Цікаві факти про Анастасію Лавриненко
- Херсонське коріння: Народилася 8 червня 1992 року в Херсоні. Місто з козацькою історією та особливою атмосферою півдня заклало в ній любов до української пісні та поезії, яку вона пронесла через усе життя.
- Бандура як друга душа: Окрім вокалу опанувала гру на бандурі та фортепіано. Ці інструменти навчили її особливого відчуття мелодії та допомогли зберегти народні інтонації навіть у сучасних поп-аранжуваннях.
- Режисерка легендарного концерту: Була головною режисеркою сольного концерту Іво Бобула «Liberta» у Палаці «Україна». Це вже не просто участь — це повноцінна творча відповідальність за драматургію та візуал великого шоу.
- Соло-дебют 2025 року: Після тривалої співпраці з маестро випустила власні сингли «Нічка» (березень 2025) та «Не однаково мені». Пісня «Нічка» стала ніжним гімном київській весні та чистому коханню.
- Виступи для прикордонників: У вересні 2024 року разом зі Златою Огнєвіч дала концерт для військовослужбовців на Волині в рамках благодійного туру «6992 кілометри державного кордону». Мистецтво для неї — це не лише сцена, а й підтримка тих, хто захищає країну.
- Викладачка нового покоління: Працює викладачкою вокалу в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтва. Передає студентам не лише техніку, а й розуміння того, чому українська пісня сьогодні має звучати саме так.
- Багатогранність як стиль життя: Окрім музики займається танцями, спортом та пише поезію. Така різноманітність інтересів дозволяє їй залишатися живою та натхненною навіть у найскладніші періоди.
Анастасія Лавриненко — це не просто ім’я в афіші. Це історія людини, яка крок за кроком будувала свій шлях, поважаючи традиції і сміливо йдучи вперед. Її голос, режисерський погляд та викладацька діяльність формують частину тієї культурної тканини, що допомагає Україні залишатися собою навіть у найважчі часи. І ця історія, безперечно, ще далеко не завершена.