Російські удари по Києву: атака на цивільних і культуру
У ніч проти 15 червня російські ракети та дрони вдарили по Києву. Пошкоджено дах Успенського собору Києво-Печерської лаври — об’єкта зі списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Зайнялися будівля Мистецького арсеналу та кіностудія імені Довженка. Постраждали багатоповерхівки, ціла вулиця в приватному секторі, ринок і десятки автомобілів. Загинули люди. Без світла залишилися 140 тисяч киян. Жоден із атакованих об’єктів не пов’язаний із виробництвом снарядів чи управління військами.
Українська відповідь: удар по нафтовій інфраструктурі
Вранці 16 червня українські дрони досягли Московського нафтопереробного заводу в Капотні, за 15 кілометрів від Кремля. Зайнялася установка первинної переробки нафти ЕЛОУ АВТ-6 «Газпром нафти». Завод постачає пальне для столичного регіону, армії та аеропортів. Цей удар спрямований на матеріальну базу війни — пальне, без якого не рухаються колони та не літають літаки.
Російська стратегія в містах націлена на людей: зламати волю та змусити погодитися на будь-який мир. Українські удари по НПЗ б’ють по пальному. За пів року по російських заводах прилетіло близько 40 разів. Дефіцит пального зафіксували вже в 25 регіонах, найгірше — в окупованому Криму з талонами та чергами.
Удари ускладнюють ремонт: обладнання імпортне, під санкціями, швидкої заміни немає. Кожне влучання виводить потужності на місяці. Росія також отримує менше прибутку від експорту нафти через атаки на порти Приморськ, Усть-Луга та Туапсе. За оцінками джерела, на початку 2026 року Москва заробляла на нафті та газі приблизно на третину менше, ніж могла б за високими цінами.
Це не разова акція. Накопичувана втома системи — інструмент примусу Росії до завершення війни. До переговорів Москву приведе ціна вдома: черги за бензином, зупинені установки та дим над Капотнею. Разом із санкційним тиском Заходу це створює стратегію, а не помсту. Поки Росія рахує розбиті собори, Україна рахує установки, які більше не переробляють нафту для війни.