Кілька днів тому високопосадовці США оприлюднили меморандум про взаєморозуміння з Іраном із 14 пунктів. Документ відкриває шлях до остаточної угоди. Український інтерес полягає в тому, як завершення конфлікту вплине на ситуацію в регіоні та на російський бюджет.
Чому конфлікт не мав починатися
Краще було б, якби цей конфлікт не розпочався. До його початку ціни на нафту створювали великий дефіцит у російському бюджеті. Після початку війни ситуація змінилася. Попри українські удари по НПЗ Росія отримала надприбутки. Їх повністю спрямували на війну. Послаблення американських санкцій і спроби росіян вплинути на Трампа посилили світову невизначеність. Зросли ризики приходу до влади в Європі ультраправих популістів, чиї інтереси щодо України збігаються з російськими.
Інтерес України в остаточній угоді
Україна зацікавлена, щоб угоду уклали, а ціни на нафту стабілізувалися на мінімальних рівнях. Для цього є підстави: розблокування Ормузької протоки, вихід іранської нафти на ринок та збільшення виробництва еміратської нафти після виходу ОАЕ з ОПЕК. Кожен фактор має свої часові лаги.
Ефект від Ормузу буде найшвидшим — технічно все можна зробити за лічені дні. Іранський експорт реальний, але не миттєвий і не повний. За оцінками аналітиків, зняття санкцій дозволить Ірану наростити експорт до 2 млн барелів на добу — на третину більше, ніж до конфлікту. Водночас експортний потенціал дедалі більше обмежуватиметься структурною деградацією родовищ, відсутністю інвестицій та зношенням обладнання.
Іран, ймовірно, залишиться на ринку як ослаблений постачальник з великими дисконтами. Він поступово втрачатиме обсяги заради стабільності. Додається банківський бар’єр: без чітких ліцензій фінансові установи вагатимуться фінансувати торгівлю з Іраном через страх штрафів США. Це стимул для Тегерана рухуватися до деескалації.
Вихід ОАЕ з ОПЕК+ набрав чинності з 1 травня і знімає квотні обмеження назавжди. Прямий ціновий ефект зараз обмежений наслідками конфлікту: близько 2 млн барелів на добу офшорного видобутку ОАЕ заблоковано. Здатність країни нарощувати постачання в 2026 році обмежена. Навіть після відновлення транзиту через Ормуз повернення до досанкційного рівня може зайняти до шести місяців. Вихід з ОПЕК — це структурний фактор тиску на ціни з горизонтом 2027 року і далі, коли ОАЕ планують вийти на 5 млн барелів на добу.
Отже, Ормуз дає миттєвий ефект, іранський експорт — повільний і частковий, а еміратський фактор — структурна перевага на 2027+ роки. Мінімальні ціни на нафту, а отже й найбільший тиск на російський бюджет, стануть досяжними в міру зняття цих обмежень.