Глухий кут у війні не завжди означає поразку. Наддержава, яка напала на меншого сусіда, мусить перемагати. Про це пише професор політології Олександр Дж. Мотиль з Університету Рутгерса в Ньюарку в аналітичній статті.
“Слабкі держави виграють, якщо не програють. Сильні держави програють, якщо не перемагають”, – зазначає він.
За словами професора, нинішній пат у російсько-українській війні – це успіх Києва та провал Москви. Хоча деякі політики цього не усвідомлюють, Володимир Путін живе в ілюзіях.
Критика зсередини
Серед Z-пропагандистів ширяться сумніви щодо політики Кремля. Відомий блогер Ілля Ремесло, колишній прихильник Путіна, тепер називає його воєнним злочинцем.
“Ремесло – не єдиний. Таких росіян тисячі, а то й мільйони. Факт, що ентузіаст прозрів, сигналізує: Путін ковзає по тоншому льоду, ніж гадає”, – підкреслює автор.
Путін “чистить” еліту, тож розуміє хаос. Але мания величі, типова для російських царів, може сліпити його до реальності.
Загроза для Заходу
Ілюзія перемоги блокує мир. Менталітет Путіна робить реальною агресію проти Естонії та НАТО. Кремль уже готує ґрунт пропагандою про “російський опір” у балтійській країні.
Ментальний склад розуму Путіна також робить цілком можливою агресію проти Естонії, а отже, і проти НАТО.
Росії треба відроджувати економіку, інвестувати в технології, реінтегрувати ветеранів, відновлювати окуповані землі та вплив на пострадянському просторі. Проте історична одержимість Путіна переважить.
Зупинити його можуть лише нищівна поразка на фронті чи масовий протест відомих голосів проти режиму.