У середині XVI століття на дніпровських островах з’явилася фортеця, яка назавжди змінила долю українських земель. Більшість історичних оповідей і шкільних підручників називають її творцем князя Дмитра Вишневецького, відомого в народі як Байда. Саме він у 1550-х роках збудував укріплення на Малій Хортиці, зібрав навколо нього козацькі ватаги і створив першу потужну базу опору татарським набігам.
Проте історія не така однозначна. Задовго до Вишневецького черкаський староста Остафій Дашкевич уже збирав розпорошених «низових» людей у військові загони. А сам Хортицький замок багато сучасних дослідників вважають не повноцінною Січчю з виборною владою, а князівською фортецею-прототипом. Справжня козацька республіка з радою, куренями й жорсткими законами визрівала ще кілька десятиліть.
Тож відповідь на питання «хто був засновником запорізької січі» лежить між легендою й документами: Вишневецький дав потужний поштовх, але козацька Січ як явище народжувалася колективно — з волі вільних людей, які шукали захисту й свободи за порогами Дніпра.
Передумови появи козацьких січей на Дніпрі
Дике Поле у XV–XVI століттях було простором постійної небезпеки. Кримські татари й ногайці майже щороку проривалися через дніпровські переправи, забираючи полонених і худобу. Місцеве населення — селяни, міщани, дрібна шляхта — тікало на острови нижче порогів. Там, серед очеретів і скель, виникали тимчасові табори, де чоловіки жили спільно, тримали зброю й ділилися здобиччю.
Ці «уходи» поступово перетворювалися на постійні поселення. Люди, які називали себе козаками (від тюркського «вільна людина»), вже не просто ховалися — вони самі починали ходити в походи на Очаків, Білгород і навіть Крим. Потрібна була твердиня, де можна було зберігати гармати, човни-чайки, запаси пороху й харчів. Саме ця потреба породила ідею Січі — укріпленого табору з частоколом, валами й внутрішньою організацією.
На початку XVI століття такі осередки вже існували біля Черкас і Канева. Але справжня концентрація сили відбулася далі на південь — там, де Дніпро розбивався об гранітні пороги і створював природні фортеці з островів.
Остафій Дашкевич — перший організатор запорозького війська
Задовго до Вишневецького черкаський і канівський староста Остафій Дашкевич (близько 1470–1536) уже розумів, яку силу можна викувати з цих «низових» людей. Він збирав розпорошених воїнів з дніпровських островів, озброював їх рушницями й шаблями, ділив на сотні й полки, запроваджував дисципліну.
Дашкевич не будував великої фортеці на Хортиці, але саме він першим почав системно використовувати козаків як окрему військову силу. У 1510–1530-х роках його загони билися з татарами під Каневом, ходили під Очаків, охороняли переправи. Частина істориків XIX століття навіть називала його першим кошовим отаманом Війська Запорозького й засновником козацької організації.
Сьогодні більшість дослідників обережніші: Дашкевич був швидше державним урядником, який залучав козаків до служби королю й великому князю. Але без його досвіду й організаторського таланту пізніший стрибок Вишневецького був би неможливим. Він показав, що «низові» люди можуть стати не розбійниками, а дисциплінованою військовою силою.
Дмитро Вишневецький: князь, який збудував фортецю на Малій Хортиці
Дмитро Іванович Вишневецький походив зі знатного волинського роду, нащадків Гедиміновичів. Православний князь, власник величезних маєтків, він у 1551 році отримав староства Черкаське й Канівське. На відміну від багатьох сучасників, Вишневецький не обмежувався обороною кордонів — він пішов далі, на самісінький край Дикого Поля.
Близько 1552–1556 років власним коштом він розпочав будівництво дерев’яно-земляного замку на острові Мала Хортиця (сьогодні часто ототожнюють з островом Байда). Сюди зійшлися козаки з Черкас, Канева, селяни й навіть дрібна шляхта. Фортеця мала вали, частокіл, гармати, які Вишневецький здобув під час рейду на Іслам-Кермен. Вона стала базою для походів і місцем, де козаки вперше відчули себе не найманцями, а господарями.
У 1557 році фортеця витримала майже місячну облогу кримського хана Девлет-Ґірея. Але голод і блокада змусили Вишневецького залишити острів. Козаки пішли вгору по Дніпру, а замок зруйнували. Незважаючи на коротку долю, Хортицька твердиня назавжди увійшла в історію як перша спроба створити постійний козацький центр за порогами.
Хортицький замок — прототип чи справжня Січ?
Саме тут і починається головна дискусія. У народній пам’яті й багатьох підручниках Вишневецький — беззаперечний засновник Запорізької Січі. Проте сучасна історіографія (зокрема матеріали української Вікіпедії та дослідження з Енциклопедії історії України) вказує на важливі відмінності.
Хортицький замок був князівською фортецею. Вишневецький керував нею як одноосібний господар, а не як обраний кошовий. У джерелах того часу рідко згадують козацьку раду чи курені. Документи називають укріплення «замком», а не «Січчю». Лише пізніше, у XVII–XVIII століттях, козацькі літописці й народна традиція перенесли на нього славу першої Січі.
Справжня Запорозька Січ з усіма ознаками військової республіки — виборним отаманом, військовою радою, поділом на курені, жорсткими законами й відсутністю феодальної власності — остаточно сформувалася пізніше, на Томаківці (близько 1560–1590-х років) і Базавлуці. Але без Хортицького замку цей процес міг би затягнутися на десятиліття. Вишневецький показав напрям: іти нижче порогів, будувати постійні твердині й спиратися на козаків як на головну силу.
| Назва Січі | Роки існування | Розташування | Особливості |
|---|---|---|---|
| Хортицька | 1556–1557 | о. Мала Хортиця | Князівський замок-прототип, зруйнований татарами |
| Томаківська | бл. 1564–1593 | о. Томаківка | Перша повноцінна Січ з засіками й радою |
| Базавлуцька | 1593–1638 | урочище Базавлук | Центр морських походів, зруйнована поляками |
| Микитинська | 1639–1652 | Микитин Ріг | База Богдана Хмельницького на початку повстання |
Дані систематизовано на основі хронології, прийнятої в сучасній українській історіографії.
Легенда про Байду та народна пам’ять
Після загибелі Вишневецького в Стамбулі 1563 або 1564 року (його стратили, повісивши на гак) народилася легенда, яка пережила століття. Народна дума розповідає, як Байда три дні висів на гаку, відмовлявся прийняти іслам і навіть стріляв з лука в султана. Чи був Вишневецький справжнім прототипом думи — досі дискутують. Але ім’я Байда назавжди злилося з образом незламної козацької честі.
Ця легенда зробила більше, ніж будь-який документ. Вона перетворила князя-магната на народного героя, а його коротку фортецю — на символ народження вільної козацької республіки. У XIX–XX століттях саме через думу й пісню Вишневецький став «засновником Січі» в масовій свідомості.
Цікаві факти
- Власний кошт. Вишневецький будував фортецю не за королівські гроші, а за свої. Це рідкісний випадок, коли магнат особисто фінансував козацьку твердиню далеко за межами своїх володінь.
- Служба двом володарям. Після падіння Хортиці князь перейшов на службу до московського царя Івана Грозного, заснував Черкаськ на Дону, а потім повернувся в Литву. Його політична гнучкість дивує навіть сьогодні.
- Археологія підтверджує. У 1990–2000-х роках гідроархеологи знайшли на острові Байда залишки дерев’яно-земляних укріплень XVI століття, які добре корелюють з описами Хортицького замку.
- Не єдиний претендент. Крім Дашкевича, деякі джерела згадують Предслава Лянцкоронського як раннього організатора козацьких походів. Але саме Вишневецький першим закріпився за порогами надовго.
- Сучасне вшанування. У Запоріжжі стоїть пам’ятник Байді, а на острові Хортиця щороку проходять козацькі фестивалі, де згадують його як духовного патрона Січі.
Найважливіше, що залишив після себе Дмитро Вишневецький, — не стіни фортеці, а сама ідея: вільні люди можуть самі будувати свою силу за порогами, не чекаючи дозволу короля чи хана.
Козацька Січ стала не просто військовим табором. Вона перетворилася на унікальну політичну спільноту, де не було кріпацтва, де отамана обирали на раді, а закон був однаковий для всіх. Саме ця модель надихала наступні покоління — від Богдана Хмельницького до козаків Нової Січі XVIII століття. І навіть після зруйнування останньої Січі в 1775 році її дух продовжував жити в піснях, думах і прагненні до свободи.
Сьогодні, коли ми знову говоримо про захист кордонів і право народу самому визначати свою долю, історія першої твердині на Малій Хортиці звучить особливо гостро. Князь-магнат і безіменні козаки разом зробили крок, який змінив карту України. І питання «хто був засновником» втрачає однозначність — бо справжнім засновником завжди був сам народ, який шукав свободу за дніпровськими порогами.