За десять років подорожей Китаєм — від пустель західного Сіньцзяну до тропічних лісів південного Юньнаню — мандрівниця Софі Штайнермені скуштувала стільки незвичних страв, що їх вистачило б на сценарій передачі про дивну їжу.
Її мандрівка почалася 2015 року зі звичайної цікавості до регіональної кухні, але перетворилася на справжню одержимість гастрономічним різноманіттям країни. Від вуличних закусок до ресторанів високої кухні смакові рецептори пройшли епічну подорож.
Три міста, заради яких варто вирушити
Ханчжоу в провінції Чжецзян відомий озером Сіху, чайними плантаціями та однією з найвитонченіших кухонь Китаю. Окрім класичних страв на кшталт тушкованої свинини в карамелевому соусі та риби з озера в кисло-солодкому оцті, тут є локшина ручної роботи у скромному закладі, відзначеному Мішленом, а також вишукані страви в ресторані Song готелю Four Seasons, зокрема хрустка голубина ніжка з цитрусовим відтінком.
Шангрі-Ла в провінції Юньнань приваблює кухнею, що поєднує тибетські, юньнанські та сичуанські традиції. Тут панує гостинність: після довгих походів жінку пригощали м’ясом яка, солодкими млинцями з ячменю та сиром з молока яка, який добре пасує з місцевим каберне.
Гуйян у провінції Гуйчжоу славиться кислим рибним супом на основі ферментованих томатів з квітковим перцем, лемонграсом та імбиром. Вечорами місто перетворюється на суцільний нічний ринок, де подають лаогуо — «сухий горщик», що чудово смакує з холодним пивом.
Нанкін: місто, яке не виправдало очікувань
Кухня Нанкіна, одного з найдавніших столиць Китаю, залишила жінку байдужою. Знаменита солона качка здалася надто стриманою без хрусткості, а суп з качиною кров’ю та локшиною — одноманітним за текстурою та дещо прісним. Місцеві смаки надто делікатні для людини, яка звикла до яскравих спецій інших регіонів.