Густий туман над окопами Запорізького напрямку розвіюється від гудіння дронів, а посеред цього хаосу стоїть Олег Тягнибок – чоловік, чиє ім’я роками лунало з трибун Верховної Ради. Сьогодні, у 2026-му, він не в Києві за трибуною, а на передовій, де кожен день – це перевірка на міцність. Підполковник Збройних Сил України керує батальйоном безпілотних систем, доводячи, що націоналізм оживає не в гаслах, а в реальних діях.
Його пости в Facebook рясніють подяками волонтерам і звітами про успішні операції – від тестування FPV-дронів до координації з сусідніми підрозділами. Де зараз Тягнибок? У 128-й окремій важкій механізованій бригаді “Дике поле”, де він командує елітним батальйоном БпС, випускаючи щомісяця сотні дронів на ворога. Ця бригада, відома шаленими боями на сході та півдні, стала його новим полем битви після 24 лютого 2022-го.
Ранні роки: від львівських окопів до студентських бунтів
Львів 1968-го – місто, де народився Олег Ярославович Тягнибок у родині медиків, видавалося тихим, але всередині кипіли пристрасті. Батько, Ярослав Васильович, кандидат наук і лікар боксерської збірної СРСР, прищепив сину любов до спорту й дисципліни. Мати Богдана Артемівна доглядала за родиною, а діди по материнській лінії – священники з роду Цегельських – передали ген незламності.
Школа №8 у Львові, медичний інститут – все це перервала армія в 1987-му. Єфрейтор Тягнибок служив у радянських частинах, але вже тоді спалював комсомольський квиток. Повернувшись, очолив Студентське братство Львова, брав участь у голодуваннях 1990-го та 1992-го в Києві. Медичний диплом хірурга в кишені, але серце тягнуло до політики – з 1991-го він у Соціал-національній партії України.
Робота лікарем-інтерном у швидкій Львова чергувалася з організацією маршів. Уявіть: молодий хірург, що оперує ночами, а вдень пише гасла про українську державність. Цей дуалізм сформував характер – практичний, жорсткий, готовий до бою.
Політичний злет: від нардепа до лідера “Свободи”
Перший мандат у 1998-му – депутат третього скликання від “Менше слів”. Потім “Наша Україна” у 2002-му. Але справжній прорив – 2004-й, коли СНПУ перетворилася на ВО “Свобода”, а Тягнибок став головою. Партія не пройшла бар’єр у 2006-му, але локальні перемоги в Галичині дали поштовх.
Марші захисту українців у 2007-му сколихнули країну. Президентська кампанія 2009-го – 1,43%, восьме місце. А 2012-й – бум! 10,44% голосів, 37 мандатів у Раді. Тягнибок – голова фракції, голос Майдану. Разом з Кличком і Яценюком він тримав трибуну Революції Гідності. Ще одна президентська в 2014-му, перевибори на чолі партії в 2015, 2017, 2020.
| Період | Подія | Результат |
|---|---|---|
| 1998-2002 | Нардеп III скликання | Комітет з бюджету |
| 2002-2004 | Нардеп IV, “Наша Україна” | Виключення після Яворини |
| 2012-2014 | Нардеп VII, фракція Свобода | 10,44% голосів |
| 2022-2026 | Служба в ЗСУ | Підполковник, комбат БпС |
Таблиця базується на даних з Вікіпедії та Facebook Олега Тягнибока. Ця хронологія показує еволюцію від парламентаря до воїна.
Скандали? Яворина 2004-го – слова про “москалів і жидів”, що коштували місця в “Нашій Україні”. Лист до Ющенка 2005-го про “єврейське збагачення”. Але суди виграні, лінгвістична експертиза Фаріон підтвердила: без образ. Росіяни в 2014-му вигадали “бандитизм” УНА-УНСО – абсурд.
Де зараз Тягнибок: батальйон дронів у “Дикому полі”
Повномасштабне вторгнення 2022-го змінило все. Тягнибок призупинив партійну роботу, закликав “свободівців” на фронт. Сам мобілізувався добровольцем. 2023-й – заступник комбата з МПЗ у 128-й бригаді. 2025-й – підполковник, командир батальйону безпілотних систем.
Бригада “Дике поле” – елітна, б’ється на Запоріжжі, Донбасі. Тягнибок тестував перші FPV, навчає пілотів. В інтерв’ю vidomo.media комбат говорив: “Армія без людей – країна без майбутнього”. Його підрозділ – 150 дронів щомісяця, що рвуть ворожу техніку. Активний у соцмережах: дякує Кам’янець-Подільській громаді, вітає бригаду з річницею.
- Звання: підполковник ЗСУ.
- Посада: комбат БпС 128 ОВМБр.
- Напрямок: Запорізький фронт, суміжні ділянки.
- Досягнення: перші FPV у бригаді, координація з “Скіфськими грифонами”.
Ці пункти з його Facebook підкреслюють практичність: від політики до технологій війни.
Сім’я в пеклі: Гордій Тягнибок на передовій
Син Гордій, 28-річний, пішов слідом батька. Батальйон “Сила Свободи” 4-ї бригади Нацгвардії “Рубіж”. Травень 2024-го – поранення під Бахмутом, евакуація через Слов’янськ у Дніпро. Одужав, повернувся, дослужився до старшого лейтенанта. Листопад 2025-го – медаль “За військову службу Україні”.
Олег пишається: пости з фото сина в пікселі. Дружина Олена, дочки, онучки – тримають тил. Ця сімейна солідарність робить Тягнибока близьким, людським.
🔥 Цікаві факти про Тягнибока
- У 2014-му пропонував ядерну зброю для України – візія, актуальна й у 2026-му.
- Єдиний екс-кандидат у президенти, хто став комбатом дронів.
- Збір дронів: його батальйон першим у бригаді запустив FPV-атаки.
- На Бандерівських читаннях 2026-го закликав до high-tech у ЗСУ.
- Має юридичний диплом – виграв усі суди по скандалах.
Ці перлини з Facebook та Telegraf.ua показують, як еволюціонує націоналіст.
Ідеологія Свободи: від гасел до дронів
Тягнибок – втілення українського націоналізму: незалежність, мова, земля. “Свобода” боролася з олігархами, просувала декомунізацію. Сьогодні, на фронті, це материзується в технологіях: дрони як символ сучасної боротьби.
У лютому 2026-го на Бандерівських читаннях він говорив про поєднання ідеології з AI та високими технологіями в армії. Партія жива – члени на фронті, у тилу волонтерять. Тягнибок не зник, він трансформувався, як і вся нація в цій війні.
Його історія надихає: від трибуни до окопу, від слів до вибухів дронів. А фронт тримається – бо такі, як Тягнибок, не здаються.