Леся Українка з’явилася на світ 25 лютого 1871 року в містечку Новоград-Волинський (нині Звягель) на Житомирщині. Саме там, у скромному одноповерховому будинку на тодішній Случанській вулиці, родина Косачів зустріла народження другої дитини — Лариси Петрівни.
Місто, яке в 2022 році повернуло собі історичну назву Звягель, стало не просто точкою на карті, а першою сценою, де формувався характер майбутньої письменниці. Сьогодні в цьому будинку діє літературно-меморіальний музей, який зберігає атмосферу тих днів.
Відповідь на питання «де народилася Леся Українка» звучить просто, але за нею ховається цілий світ родини, епохи та пам’яті, яку Звягель береже досі.
Холодний лютневий день 1871 року. У невеликому волинському містечку, що тоді називалося Новоград-Волинський, у будинку на Случанській вулиці народилася дівчинка, якій судилося стати однією з найяскравіших зірок української літератури. Її справжнє ім’я — Лариса Петрівна Косач. Батьки, Петро Антонович Косач і Ольга Петрівна Драгоманова-Косач (відома під псевдонімом Олена Пчілка), уже мали сина Михайла. Народження доньки стало радісною подією в родині, де українська мова, книжки й патріотичні розмови були звичайною справою.
Будинок, у якому це сталося, звели ще 1828 року. Він був дерев’яним, на цегляному фундаменті, отинькованим, з вісьмома кімнатами загальною площею близько 96 квадратних метрів. На той момент він належав місцевому жителю на прізвище Окружок. Косачі наймали тут квартиру з 1871 до осені 1873 року. Саме в одній із кімнат 13 лютого за старим стилем (25 лютого за новим) з’явилася на світ Лариса. Хрестили її в Преображенському соборі міста. Хрещеними батьками стали полковник Степан Васильківський і бабуся Єлизавета Драгоманова.
Історичний контекст Волині в 1870-х роках
Волинська губернія Російської імперії в ті роки була краєм, де українська культура трималася переважно в родинних колах. Офіційна влада активно русифікувала школи й установи, але в домі Косачів панувала зовсім інша атмосфера. Петро Косач — освічений юрист, дійсний статський радник, меценат і член «Старої громади» — свідомо підтримував українські видання. Олена Пчілка вже тоді писала й видавала твори українською. У такій родині дитина з перших днів чула рідну мову, казки, пісні й розмови про справедливість.
Містечко Новоград-Волинський стояло на річці Случ. Воно мало типові для того часу риси: дерев’яні будинки, бруківку, ринок, кілька церков. Життя тут текло повільно, але родина Косачів вносила в нього інтелектуальний дух. Батько часто їздив у справах, мати виховувала дітей за власною програмою, далекою від казенної гімназійної. Уже в чотири роки Лариса навчилася читати, а в шість — вишивати. Ці перші навички з’явилися саме тут, у звягельському будинку.
Будинок на вулиці Соборності: від житла до музею
Після осені 1873 року Косачі переїхали в інший будинок у тому ж місті (нині вул. Косачів, 5а). Але місце народження Лесі залишилося особливим. У 1970 році, напередодні 100-річчя з дня народження поетеси, у цьому будинку відкрили літературно-меморіальний музей Лесі Українки. Сьогодні його адреса — вулиця Соборності, 94 (раніше фігурувала й як 76/2, що пов’язано зі змінами нумерації).
Експозиція поділяється на дві частини. Перша розповідає про життя й творчість письменниці. Друга присвячена звягельському періоду родини Косачів-Драгоманових. Серед найцінніших експонатів — макет метричної книги з записом про народження Лариси, особисті речі родини, український національний костюм (вишита сорочка, спідниця, фартух, намисто), пенал, чашка, привезена з Італії. Найсвятішим місцем вважають дитячу кімнату, де, за свідченнями, стояла колиска майбутньої поетеси.
Музей не просто зберігає предмети. Він створює відчуття присутності. Коли заходиш усередину, дерев’яні підлоги тихо скриплять під ногами, а світло з вікон падає так само, як і півтора століття тому. Тут проводять екскурсії, літературні вечори, зустрічі. У 2020-х роках заклад активно працює навіть в умовах війни, організовуючи виставки та онлайн-заходи.
Перейменування міста: від Новограда-Волинського до Звягеля
Довгий час місце народження Лесі Українки називали Новоград-Волинський. Цю назву місто отримало після приєднання Волині до Російської імперії в кінці XVIII століття. Історична назва Звягель сягає ще XIII століття. 16 листопада 2022 року Верховна Рада України офіційно повернула місту старе ім’я. Рішення підтримали місцеві жителі, які хотіли відновити історичну справедливість.
Сьогодні Звягель — районний центр Житомирської області. Тут живуть люди, які з гордістю кажуть: «Я з того міста, де народилася Леся». Щороку в кінці липня тут проходить міжнародне свято літератури й мистецтв «Лесині джерела». У програмі — екскурсії «Лесина домівка», вручення літературних премій, театральні квести, молодіжні концерти. Місто стало не лише місцем народження, а й живим центром пам’яті про поетесу.
Родина Косачів і перші роки життя
Петро Косач був не просто чиновником. Він фінансував українські видання, підтримував письменників, створював атмосферу, у якій діти росли свідомими українцями. Олена Пчілка виховувала доньку без зайвої сентиментальності, але з глибокою повагою до її здібностей. Брат Михайло став першим другом і співрозмовником. Пізніше з’явилися сестри Ольга, Оксана, Ізидора та брат Микола.
Перші роки в Звягелі були короткими, але насиченими. У 1876 році родина побувала в Києві, щоб попрощатися з дядьком Михайлом Драгомановим, який емігрував. Того ж літа в Жаборцях маленька Лариса вперше почула від матері казки про Мавку — образ, який пізніше ожив у «Лісовій пісні». У 1878 році батька перевели до Луцька через «українофільство». Так закінчився звягельський період дитинства.
| Місце | Роки | Значення для Лесі Українки |
|---|---|---|
| Звягель (Новоград-Волинський) | 1871–1873 (народження), до 1879 | Місце народження, перші роки життя, хрещення |
| Луцьк | 1879–1882 | Переїзд через службу батька, початок навчання |
| Колодяжне | з 1882 | Рідна домівка, місце, яке сама вважала справжнім домом |
| Київ | з 1881 періодично | Освіта, літературне середовище, пізніші роки |
Дані таблиці зібрані на основі матеріалів українських біографічних джерел, зокрема інформації з uk.wikipedia.org та офіційних музейних матеріалів.
Цікаві факти про місце народження Лесі Українки
- Будинок зберігся майже в первісному вигляді. Дерев’яна конструкція 1828 року досі стоїть, хоча за півтора століття пережила війни, зміни влади й реставрації. Це одна з небагатьох автентичних пам’яток, пов’язаних із раннім дитинством письменниці.
- Метричний запис зберігся. У музеї можна побачити копію сторінки з метричної книги Преображенського собору, де зафіксовано народження Лариси Косач.
- Звягель і Валерій Залужний. У цьому ж місті народився колишній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Місцеві часто згадують, що Звягель дав Україні і велику поетесу, і видатного воєначальника.
- Перший музей відкрили до ювілею. 1970 рік став переломним: будинок, який довго стояв звичайним житлом, перетворили на меморіал. Це один із найраніших музеїв Лесі Українки в Україні.
- Свято «Лесині джерела» триває кілька днів. У липні місто наповнюється літераторами, акторами, музикантами. Екскурсії, квести, концерти — усе це відбувається саме там, де колись плакала новонароджена Лариса.
Чому Звягель важливіший, ніж здається
Багато хто вважає рідною домівкою Лесі Українки село Колодяжне на Волині. І справді, сама письменниця писала про нього з особливою теплотою. Там вона провела підліткові роки, там формувався її характер. Але місце народження — це початок. Саме в Звягелі вона вперше відкрила очі, почула голос матері, відчула тепло батьківських рук.
У нашій практиці роботи з літературними маршрутами ми не раз спостерігали: туристи, які приїжджають у Звягель, дивуються, наскільки камерним і живим виглядає музей. Немає помпезності великих столичних установ. Є тиха кімната, де колись стояла дитяча колиска, і відчуття, що історія ще не закінчилася.
Сьогодні, у 2026 році, Звягель продовжує розвивати цю пам’ять. Музей працює, фестиваль збирає гостей, місцеві школярі вивчають біографію землячки не лише з підручників, а й на екскурсіях. Будинок на Соборності став не просто адресою в довіднику, а символом того, як маленьке волинське містечко може стати точкою відліку для великої культури.
Коли наступного разу хтось запитає, де народилася Леся Українка, відповідь буде чіткою: у Звягелі, у дерев’яному будинку 1828 року, який і досі стоїть і приймає гостей. І ця відповідь звучить не сухо, а з теплом — бо за нею стоїть жива історія родини, міста й цілої країни.