Зйомка військових в Україні під час воєнного стану балансує між конституційним правом на інформацію та жорсткою необхідністю захисту національної безпеки. У громадських місцях фіксувати дії посадовців, включно з працівниками ТЦК чи патрульними, законно, якщо це не заважає їхній роботі та не розкриває військових таємниць. Водночас будь-який кадр з переміщенням техніки, позиціями чи ППО може коштувати років за ґратами за статтею 114-2 Кримінального кодексу.
Відповідь на питання залежить від контексту: для звичайного громадянина на вулиці – часто так, для блогера чи журналіста – тільки з акредитацією та обережністю. Головне – розуміти межі, де свобода слова зустрічається з реальною загрозою для ЗСУ. Ця стаття розбирає всі нюанси, від правової бази до практичних сценаріїв, щоб ви не опинилися в пастці через необережний клік на запис.
Воєнний стан, продовжений у 2026 році, не скасовує базових прав, але додає чіткі фільтри: те, що в мирний час виглядало б рутиною, тепер вимагає пильності. Знання законів допомагає не тільки уникнути проблем, а й ефективно захищати свої права, коли хтось намагається їх обмежити.
Правова основа: від Конституції до кримінальної відповідальності
Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право вільно збирати, зберігати та поширювати інформацію. Це фундамент, на якому тримається можливість фіксувати дії представників влади. Стаття 307 Цивільного кодексу дозволяє відкриту зйомку в громадських місцях без згоди особи, якщо вона виконує публічні функції. Рішення Конституційного Суду № 2-рп/2012 прямо підтверджує: посадовці, включно з військовими в цивільному контексті, не можуть забороняти фіксацію своїх дій.
Воєнний стан вносить корективи через Закон України «Про державну таємницю» та Постанову Кабміну № 573. Наказ Генштабу ЗСУ від березня 2022 року та Закон № 7189 (зміни до Кримінального кодексу) забороняють будь-яку фіксацію, що може видати розташування підрозділів. Стаття 114-2 ККУ карає за поширення інформації про переміщення зброї чи військ, якщо це дозволяє ідентифікувати місцевість. Частина 1 – 3-5 років, частина 2 – 5-8 років, а з обтяжуючими обставинами – до 12 років позбавлення волі.
Важливо: саме поширення, а не просто зйомка «для себе». Але якщо файл потрапить у мережу чи до чужих рук – це вже ризик. Юристи наголошують, що ТЦК у громадському місці не прирівнюють до бойових підрозділів, тому їхні дії фіксувати можна, якщо не потрапляють у кадр військові об’єкти.
ТЦК, поліція чи бойові підрозділи: ключові відмінності
Працівники територіальних центрів комплектування часто поєднують військовий статус із публічними обов’язками. На вулиці, в ЦНАПі чи транспорті ви маєте повне право ввімкнути камеру під час вручення повістки чи перевірки документів. Головне – не заважати фізично і не кричати гасла, які можна трактувати як перешкоджання (стаття 114-1 ККУ).
Зовсім інша ситуація з військовослужбовцями в бойових частинах, на блокпостах чи під час пересування. Тут зйомка категорично заборонена, навіть якщо здається, що «нічого секретного». Шеврони, номери техніки, обличчя в конкретній локації – все це може стати підказкою для ворога. Те саме стосується ППО, укріплень чи місць дислокації.
Поліцейські підпадають під загальне правило для посадовців: в громадському місці – можна, але без перешкоджання. Якщо патруль каже «вимкни», посилаючись на воєнний стан, спокійно нагадайте про рішення КСУ – це часто знімає конфлікт.
Що категорично не можна знімати: червона зона
Перелік заборонених об’єктів чіткий і безкомпромісний. Не фіксуйте переміщення колон техніки, блокпости з технікою, роботу ППО, військові частини чи місця, де проводяться операції. Навіть випадковий кадр з вікна авто, якщо в ньому видно координати чи характерні орієнтири, може стати підставою для обшуку.
Дрони додають окремий рівень ризику: Положення про використання повітряного простору прямо забороняє зйомку над критичними об’єктами. СБУ регулярно нагадує: поширення таких матеріалів допомагає коригувати ворожий вогонь.
Навіть «невинні» фото уламків ракет чи місць прильотів до офіційних заяв влади краще не публікувати. Це не просто рекомендація – це питання безпеки тисяч людей.
| Ситуація | Дозволено? | Пояснення | Ризики |
|---|---|---|---|
| Перевірка документів ТЦК на вулиці | Так | Публічна дія посадовця | Низькі, якщо не заважати |
| Пересування колони техніки | Ні | Ст. 114-2 ККУ | 5-8 років тюрми |
| Блокпост без техніки | Обережно | Тільки загальний план, без деталей | Середні |
| Робота ППО | Ні | Державна таємниця | Високі |
| Зйомка в ТЦК всередині | Так | Громадське місце | Низькі |
Дані таблиці ґрунтуються на роз’ясненнях юристів та офіційних джерелах (unian.ua, zakon.rada.gov.ua).
Практичні сценарії: від вулиці до соцмереж
Уявіть звичайний день у Києві: до вас підходить ТЦК. Телефон уже в руці, запис увімкнено. Ви спокійно фіксуєте розмову, тримаючи камеру на рівні грудей. Це ваш щит. Якщо ситуація загострюється – відео стає доказом у суді. Багато хто вже виграв справи саме завдяки таким записам.
Але ось ви їдете трасою і бачите колону. Рука тягнеться до телефону. Стоп. Навіть якщо не публікуєте – файл може знайтись під час перевірки телефону. Краще просто проїхати і повідомити про підозріле тільки гарячу лінію СБУ анонімно.
Для журналістів шлях інший. Акредитація від Міноборони (електронна прескарта через форму на mod.gov.ua) відкриває зелену зону. Без неї – тільки загальні плани в тилу. Термін акредитації сягає 12 місяців, але вимагає документів і відповідальності.
Типові помилки при зйомці військових
- «Я просто для себе знімаю» – найпоширеніша ілюзія. Файл зберігається, телефон перевіряють, і ось уже розмова з слідчим. Краще не ризикувати.
- Публікація в TikTok чи Instagram без блюру – обличчя, шеврони, геотег. Один клік – і ворог отримує дані. Навіть видалення не завжди допомагає, бо скріни залишаються.
- Суперечка з вимогою вимкнути камеру – замість спокійного пояснення прав починається конфлікт. Це може кваліфікуватися як перешкоджання.
- Зйомка з дрона «просто подивитись» – автоматична заборона над більшою частиною країни. Штраф плюс вилучення техніки.
- Ігнорування боді-камер ТЦК – з 2024-2025 вони фіксують усе. Ваше відео – лише доповнення, а не єдиний доказ.
Ці помилки повторюються щодня і часто закінчуються неприємностями. Краще знати наперед.
Наслідки та реалії відповідальності
Вироки за статтею 114-2 вже є. Люди отримували реальні терміни за відео колон чи фото техніки в соцмережах. Навіть якщо мотив не зрадницький, а просто «хочу показати», суд дивиться на наслідки. Групова зйомка чи поширення за гроші – обтяжуючі обставини.
З іншого боку, фіксація незаконних дій ТЦК захищає громадян. Багато справ про перевищення повноважень починалися саме з відео. Баланс існує, але вимагає свідомості.
Поради для початківців і просунутих
Початківцям: завжди тримайте камеру відкрито, коментуйте вголос «фіксую для захисту прав». Це знімає підозри. Зберігайте оригінали в хмарі з автоматичним бекапом.
Просунутим: вивчайте OSINT-ризики. Навіть мета-дані фото можуть видати локацію. Використовуйте додатки для блюру облич та видалення геоданих. Для журналістів – обов’язково акредитація плюс узгодження з прес-службою підрозділу.
Загальне правило: якщо сумніваєтеся – не знімайте. Краще повідомити офіційні канали. Безпека країни важливіша за лайки.
Етичний аспект теж грає роль. Військові – не просто «об’єкти». Їхні сім’ї можуть постраждати від «дохінгу» після публікації. Повага до людей у формі – це теж частина інформаційної безпеки.
Світ зйомки військових в Україні 2026 року – це не чорно-біле «можна-неможна», а постійний аналіз контексту. Знання законів, повага до меж і здоровий глузд дозволяють і фіксувати правду, і не нашкодити обороні. Кожен кадр – це відповідальність. Знімайте свідомо, і нехай ваша камера служить справедливості, а не ризику.