Звичне “няв” домашніх котів і грізний рик левів чи тигрів мають різне походження, попри спільних предків. Різниця криється в будові горла, пояснюють у джерелі.
У маленьких котів голосовий апарат містить тверду епіглотичну кістку. Вона фіксує гортань, дозволяючи вібрувати й видавати приємне муркотіння.
У великих кішок, як леви чи тигри, натомість еластична зв’язка. Вона розтягується, утворюючи широкий звуковий канал для моторошного реву. Така гнучкість унеможливлює муркотіння.
Географія звуків
Середовище проживання впливає на “голос” котів. Дослідники виявили закономірність:
- У джунглях чи лісах тварини частіше видають високі звуки, подібні до “мяу”. У густих заростях вони краще передаються.
- На відкритих рівнинах, як савана левів, домінують низькі, глибокі ревіння. Звук розноситься на кілометри.