Деякі військові ЗСУ, які самовільно залишили частини (СЗЧ), згодом добровільно повертаються на службу. Троє таких бійців нині служать у 108-му батальйоні гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. У матеріалі джерела вони поділилися причинами відходу та розповідали, як змінилася їхня служба.
Кейсі
25-річний боєць із позивним Кейсі з Івано-Франківщини служив бойовим медиком. Він надавав першу допомогу в окопах. Конфлікти з командуванням стали однією з причин СЗЧ.
“Були випадки, коли я виходив на евакуацію по рації. Мені було потрібно доповісти стан: що робити далі. Я не міг вийти на евакуацію, бо командування забирало канал і випитувало – хто, як, де і чому поранений. Мені почало це набридати”, – розповів він.
Кейсі травмував спину та коліно. Одного разу протягнув на кілометр пораненого вагою 120 кг, хоч сам важив 65 кг. Йому відмовили в МРТ. У госпіталі під час відпустки лікарі попередили про ризик паралічу ніг. З відпустки він не повернувся. Побратими зрозуміли. У СЗЧ пробув майже місяць, але без направлення не лікувався.
Із СЗЧ я повернувся добровільно. Коли на полігоні дізналися, що я бойовий медик з досвідом, то багато хто хотів забрати мене до себе.
Знайомі з “Едельвейсу” запропонували посаду пілота ударних БпЛА. Тепер він на Донецькому напрямку. Робота менш фізично виснажлива.
“Про рішення піти в СЗЧ не жалкую. Усе робиться до кращого”, – підсумував Кейсі.
Самурай
33-річний Самурай з Черкащини мобілізований у 2024 році. Був командиром відділення протитанкового взводу на Донеччині. За півтора місяця бригада зазнала значних втрат.
Хоч це було з інших підрозділів, але все одно складно втрачати людей, навіть якщо мало часу провів з ними. Зʼявилася інформація, що керівник групи має віддати нас у підпорядкування до інших бригад. Не було впевненості, що наступний вихід для нас не завершиться так само з великими втратами. Порадилися з хлопцями і цілеспрямовано пішли у СЗЧ, щоби перевестися в досвідчену бригаду, бо нас так просто ніхто би не відпустив.
Група пішла разом. У СЗЧ пробув три місяці. Контакт із рекрутером “Едельвейсу” допоміг перейти. Тепер на Донеччині займається допомогою родинам загиблих, полонених і зниклих. Спілкування з ними емоційно важке.
Піченька
35-річний Едуард із позивним Піченька з Київщини мобілізований у вересні 2024-го. Служив у роті розвідки, керував дронами. Пішов у СЗЧ через затримки виплат.
“Орієнтовно три місяці не платили ні зарплату, ні бойові. Одна зарплата прийшла у грудні. Я запитував причини. Мені сказали, що навчання я проходив в іншій частині навчального центру, хоч бригада була одна. А коли перевели в бойовий підрозділ, то це була зовсім інша частина”, – пояснив він.
Побратим порекомендував 108-й батальйон. У січні перейшов до взводу “Аркан”.
Я пішов у армію і не міг забезпечити сімʼю. Виглядає, ніби пішов на війну, але за гроші. Однак тут на перше місце я ставлю потреби близьких, а не свої, тому так вчинив.
Вдома переосмислив пріоритети. Тепер у роті безпілотних комплексів керує ретранслятором для FPV-дронів. Працює в парі з пілотами. Побратими стали як рідні.
Проблема СЗЧ в Україні
Більшість військових йдуть у СЗЧ під час навчання. Офіцерка батальйону “Свобода” Маргарита Омеляненко зазначає: на етапі базової підготовки новобранці стикаються з невідомістю, що демотивує. Ключове – якісна підготовка до реальних бойових дій.
Народна депутатка Соломія Бобровська вважає: покараннями проблему не вирішити. Парламент посилив відповідальність до 10 років. “Ми фактично посадили їх на більший строк, ніж убивць чи терористів… Лише ‘батоги’ – це не працює. Має бути логіка, розбивка і градація людей: чому пішов у СЗЧ, у якому стані, який рік вони служать”, – сказала вона.