На початку повномасштабного вторгнення розглядалося п’ять можливих сценаріїв завершення конфлікту: завоювання, формальна капітуляція, де-факто капітуляція, виведення військ та мирна угода через переговори. Завдяки успішному опору та ударам углиб території супротивника Україні вдалося уникнути найменш привабливих варіантів.
Росія не змогла досягти завоювання, а Україна чітко продемонструвала неготовність до капітуляції в будь-якій формі. Таким чином, залишилося два шляхи: виведення військ або врегулювання шляхом переговорів. Обидва варіанти залишаються можливими.
Виведення військ чи переговори
У разі достатньо високої ціни Кремль може оголосити про досягнення цілей у межах спеціальної військової операції. Повне виведення військ політично неможливе для уряду Путіна, тому Росія, ймовірно, перейде до операцій зі стабілізації на окупованих територіях. Київ має вирішити, чи змириться з тривалою окупацією, чи продовжить бойові дії для визволення цих земель.
Врегулювання через переговори також можливе. Однак Україні недоцільно resuming їх з позицій лютого. Умови на фронті змінилися на користь України, тож і умови за столом переговорів мають стати жорсткішими. Зараз Україна перебуває в найсильнішому становищі з вересня 2022 року.
Найкращим варіантом залишається всеосяжна тимчасова мирна угода, така як перемир’я або угода про постійне припинення бойових дій. Вона може закласти основу для міцного миру без поступок суверенної території. Час на боці Києва, тому варто розробити ретельно продуману угоду, а не поспішати під тиском третіх сторін.
Водночас існує загроза затяжної війни. Історія показує, що деякі країни застрягають у конфліктах, витрачаючи ресурси в надії на перемогу. Радянський Союз залишався в Афганістані майже десять років, а Сполучені Штати — близько двадцяти. У випадку з Україною Путін має особистий мотив, що виходить за межі національних інтересів.