У кожній родині панують свої традиції звернень до близьких. Щодо мами суперечок майже не буває, натомість питання звернення до батька — «папа» чи «тато» — досі викликає жваві дискусії серед українців. Насправді лише одне з цих слів відповідає нормам української мови, а друге вважається поширеною помилкою.
Походження слова «папа»
Слово «папа» відсутнє в українській мові як звернення до батька. Згідно з джерелом, воно має лише два значення: голова католицької церкви та хліб. Історично українці ніколи не називали батька «папою», і в інших слов’янських мовах таке слово також не вживається.
Етимологія пояснює: термін перейшов із французької до російської через моду аристократії на все французьке. Згодом воно закріпилося в Росії, а звідти потрапило в Україну. Наші предки цього слова не знали й не вживали. Тому лінгвісти радять називати рідну людину батьком або татом. Є й милі варіанти: татусь, татечко, батечко, татко.
Чому «тато» — питоме українське слово
Слово «тато» походить від дитячого лепету. Склади «ма-ма» та «та-то» легко вимовляють немовлята — це перші звуки, які вони видають. Тому в слов’янських мовах саме вони стали позначати батьків. «Татом» називають батька не лише українці, а й більшість інших слов’янських народів. Це давнє й поширене слово.
У родинах можуть зберігатися власні звички, та серед мовознавців немає сумнівів: правильним і традиційним для українського народу є саме «тато».