Україна втрачає ключову експортну галузь. Через неврожай та інші проблеми минулого року експорт волоського горіху впав удесятеро. Країна недоотримала десятки мільйонів доларів. Розбираємо, що сталося з галуззю і чи можна це виправити.
Україна – один із найбільших світових виробників та експортерів волоського горіху. Локальний продукт цінується за смак завдяки природним умовам. Експорт перспективний, але галузь розвивається стихійно. Більшість горіхів збирають домогосподарства з землі. Для промислового вирощування потрібні інвестиції, а ризики лягають на великих виробників.
Минулий рік виявився неврожайним через погоду. Спекулянти скупили плоди, експорт застопорився. Держава ускладнила бізнес новими правилами. Конкуренти скористалися шансом: ЄС перейшов на горіхи з США, Чилі та Китаю.
З 2020 по 2024 рік експорт приніс 461,4 млн доларів – в середньому 92,2 млн щороку. Це третина валютних надходжень від садівництва. У 2025-му – лише 9,2 млн доларів.
Структура виробництва волоського горіху
Близько 90% продукції дають домогосподарства на присадибних ділянках чи старих насадженнях, зазначає аналітикиня Київської школи економіки, авторка дослідження про галузь Роксолана Назаркіна.
“Через це ринок фрагментований, але обсяги стабільні – 100-125 тис. тонн щороку. Для більшості це додатковий дохід з невеликими обсягами”, – пояснює вона.
Витрати мінімальні: ручний збір без зрошення чи добрив. Якість висока, горіх органічний, придатний для ЄС.
Промислове виробництво вимагає інвестицій у саджанці, догляд. Прибуток – через 5-7 років. Більшість великих виробників працюють на внутрішній ринок. Глибока переробка (олія, молоко, снеки) обмежена через витрати.
“Компанії продають горіх у шкаралупі чи очищеним. Зміщення до переробки малоймовірне”, – додає Назаркіна.
Проблеми галузі та перспективи
Ринок стихійний. “Горіх від населення – wild walnut, без сортності, проблемний для обробки. Сортовий Чандлер лущиться ідеально”, – каже власник компанії з обладнання для переробки горіхів Андрій Лапа.
Схема: населення збирає, перекупи скуповують, експортери переробляють і вивозять. В Європу йде три чверті, решта – в Азію. Перевага – смак, органічність, але без сертифікатів це не довести.
В Україні немає культури споживання. “Люди не цінують те, що під ногами”, – констатує Лапа. Ціни коливаються через спекулянтів.
У 2025/2026 перекупи завищили ціни. Чилійський та американський горіх виграв за якістю за тією ж ціною. Експортери відмовилися купувати. Ціни обвалилися в квітні.
Держава з 1 грудня 2024-го ввела експортне забезпечення: лише платники ПДВ, перевірки. “Це ускладнило життя експортерам на фрагментованому ринку”, – зазначає Лапа. Експорт очищеного горіха впав з 4,83 тис. тонн у листопаді 2024-го до 0,07 тис. у грудні.
Мінімальні експортні ціни: 1,827-2,880 дол./кг у шкаралупі, 3,217-5,310 дол./кг очищеного.
Головний конкурент – Китай з продуктивними сортами. Але Україна має логістичну перевагу біля Європи.
Погода: заморозки, вологість. Війна, замінування. Паливна криза від війни США в Ірані здорожчала логістику.
Перспективи: промислове виробництво зростає – з 0,9 тис. тонн у 2020-му до 3,04 тис. у 2023-му. Гранти: 300 млн грн на 1000 га садів. Домогосподарства скорочуються.
“Структура зміститься до промисловості, але домогосподарства залишаться”, – прогнозує Назаркіна.
“Наступний рік буде кращим. Горіх продадуть”, – оптимістичний Лапа.
Потрібне розумне регулювання, інвестиції, перехід до промисловості. З правильним підходом Україна завалить ринки.
Цікаві факти про волоський горіх
Багаті на вітаміни В, Е, С, А, РР, К, D, мінерали: йод, цинк, магній, залізо. Корисні для серця, м’язів, мозку.
Складаються з 30-38% жиру, 10-25% білка, 5-20% вуглеводів. 400 г – добова норма їжі.
Довго зберігаються цілими, втрачають користь після лущення.
У Європі – у салатах, пирогах, соусах.