Президент Володимир Зеленський повідомив, що в Україні створюють законодавчу основу для приватних військових компаній (ПВК). За його словами, це забезпечить бізнес-можливості для військових після війни. Військовий експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов пояснив причини ініціативи, перспективи та небезпеки.
Чому ПВК з’являються саме зараз
Президент вирішує два завдання: дати надію суспільству на мирне майбутнє та знайти застосування для бійців з унікальним досвідом. “Рівних нашим хлопцям немає”, — наголосив Селезньов. Ці воїни найкраще вміють захищати, але чи адаптуються вони до цивільного життя?
Ініціатива спрямована на гідне майбутнє для захисників. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко підтвердив: коаліція з депутатів, громадськості та медійників розробляє закон. Питання відкрите: чи будуть ПВК державними, чи приватними? Світовий досвід показує приклади обох — від державних корпусів до американських фірм під бізнесом. Головний виклик — контроль за потужною зброєю. Ризики очевидні.
Переваги, ризики та відмінності від ЗСУ
Щоб уникнути приватних армій у політичних цілях, закон мусить бути бездоганним — без прогалин для зловживань. Ризик впливу на політику чи обмеження доступу до зброї реальний, але законодавець зобов’язаний захистити права громадян.
Українські ПВК домінуватимуть завдяки досвіду, небаченому з Другої світової. Наші бійці — донори безпеки на тісному ринку з великими заробітками. Сума контрактів залежатиме від завдань: від конвоїв до операцій проти картелів. Держава отримає податки, поповнюючи бюджет.
ПВК відрізнятимуться вищими зарплатами від ЗСУ чи Нацгвардії. Власниками можуть бути держава чи бізнесмени з досвідом. Цивільні — технологи, IT, механіки — теж знадобляться. Іноземці-волонтери з досвідом вітаються: головне — професіоналізм.
Російський “Вагнер” — поганий приклад: жорстокість, “м’ясні” штурми. Корисний лише відбір і підготовка під клімат. ПВК запустять після війни, щоб не відволікати ресурси від фронту. Зараз бійці потрібні для захисту країни.
Владислав Селезньов — полковник ЗСУ у відставці. До окупації Криму очолював Кримський медіа-центр Міноборони. З АТО — керівник прес-центру, з 2014-го — начальник прес-служби Генштабу. Звільнився у 2017-му.