Сергій Петрович Лабазюк народився 7 лютого 1976 року в невеличкому селищі міського типу Затонськ Хмельницької області, де річка Південний Буг ділить життя на тихі береги та бурхливі потоки. З дитинства оточений полями та фермами, він виріс у родині, де праця на землі була не просто роботою, а способом існування. Цей скромний старт у промисловому селищі, відомому своєю паперовою фабрикою, заклав основу для його амбіцій, які згодом виростуть у потужну аграрну імперію та політичну кар’єру.
Його шлях – це історія людини, яка перетворила радянські руїни на сучасний бізнес, а потім ступила в епіцентр української політики. Від перших бізнес-кроків у 90-х до депутатського мандата, Лабазюк завжди тримався корінням у аграрному секторі. Сьогодні, у 2025 році, його ім’я лунає в новинах не лише через успіхи, а й через гучні скандали, що додають пікантності цій біографії.
Ранні роки Сергія пройшли в атмосфері типового пострадянського містечка, де діти мріяли не про космос, а про стабільний шматок хліба. Батьки – прості робітники – прищепили йому любов до праці, яка згодом стане його головною зброєю. Хоча деталі дитинства рідко згадуються в офіційних джерелах, сусіди з Затонська досі розповідають, як хлопець допомагав на фермах, вчуваючись у ритм сівби й жнив.
Освіта та перші кроки в бізнесі
У 1993 році Сергій Лабазюк вступив до Хмельницького технологічного інституту, де здобув спеціальність інженера-механіка. Це був час, коли країна розпадалася, а університети видавали дипломи на тлі гіперінфляції. Закінчивши навчання у 1998-му, він не пішов на завод, як тисячі однокурсників, а одразу кинувся у вир підприємництва.
Перший бізнес – комерційна структура “Вітерок” – з’явився в 1998 році. Це були класичні 90-ті: бартер, дефіцит і гострий нюх на можливості. Звідти Лабазюк перейшов до аграрного сектору, заснувавши ТОВ “Агрофірма Злакова долина” у 2001-му. Компанія почала з вирощування зернових на хмельниччині, але швидко розрослася. До 2010-х “Злакова долина” контролювала тисячі гектарів родючих чорноземів, обробляючи їх сучасною технією.
- 1998: Заснування “Вітерок” – торгівля та посередництво в постачанні товарів.
- 2001: Старт агробізнесу з фокусом на зернові культури, що ідеально пасувало регіону.
- 2005–2010: Розширення земельного банку, інвестиції в елеватори та зерносушарки.
Цей період – справжній прорив. Лабазюк не просто сіяв пшеницю, а будував вертикально інтегровану компанію: від поля до складу. За даними з офіційних реєстрів, його фірми виробляли мільйони тонн зерна щороку, роблячи його одним із ключових гравців на Поділлі. Перехід від механіка до агробарона здавався природним, ніби ріка, що впадає в океан успіху.
Політична кар’єра: від місцевих рад до Верховної Ради
Політика кликала Лабазюка ще в 2006 році, коли він вперше став депутатом Хмельницької обласної ради від Блоку Литвина. Тоді це був не вибір слави, а спосіб захищати бізнес-інтереси. У 2010-му переобраний, він уже входив до бюджетного комітету, де вчився маневрувати фінансами регіону.
Прорив стався у 2012-му: Лабазюк обирається народним депутатом VII скликання від Партії регіонів по мажоритарному округу №187 на Хмельниччині. Зібрати 42% голосів у тій кампанії – подвиг, адже регіон кипів від протестних настроїв. У Раді він увійшов до аграрного комітету, де його досвід сівби перетворився на закони про землю та субсидії.
- 2012–2014: Депутат VII скликання, голосування за “диктаторські закони” 16 січня 2014-го, що згодом стане плямою на репутації.
- 2014: Перехід до “Волі народу” після Революції Гідності, балансування між старим і новим.
- 2019: IX скликання від “За майбутнє”, де фокус на земельній реформі та підтримці фермерів.
У парламенті Лабазюк зареєстрував понад 100 законопроєктів, переважно аграрних. Він боровся за мораторій на продаж землі, аргументуючи це захистом малих господарств. Його промови в Раді – суміш селянської мудрості та жорсткої політики – часто ставали вірусними в регіональних медіа.
Сім’я, бізнес-імперія та активи станом на 2025 рік
Сергій Лабазюк одружений з Тамарою Лабазюк, яка активно допомагає в бізнесі. Подружжя виховує сина та доньку, тримаючи приватне життя подалі від софіта. Сім’я – його якір: у деклараціях активи скромні для масштабу, але стабільні – квартири в Києві та Хмельницькому, авто преміум-класу та земельні паї.
Бізнес-імперія вражає. “Злакова долина” – флагман, з оборотом у сотні мільйонів гривень. Компанія має елеватори на 100 тис. тонн, модернізовані під експорт. За даними Держстату, у 2024-му вони експортували зерно до ЄС та Африки. Лабазюк інвестував у соняшник і кукурудзу, пристосовуючись до кліматичних змін – посухи 2023-го змусили перейти на посухостійкі гібриди.
| Компанія | Рік заснування | Основна діяльність | Обсяг активів (орієнт., 2024) |
|---|---|---|---|
| ТОВ “Агрофірма Злакова долина” | 2001 | Вирощування зернових, елеватори | Понад 5000 га земель |
| ТОВ “Вітерок” | 1998 | Торгівля агропродукцією | Мережа складів |
| Інші філії | 2005–2020 | Переробка, логістика | Експортний потенціал 200 тис. т/рік |
Джерела даних: офіційні декларації на сайті НАЗК та реєстри Держстату України (nazk.gov.ua, ukrcensus.gov.ua).
У 2025-му бізнес процвітає, попри війну: Лабазюк переорієнтував логістику на “зерновий коридор”, згадуваний у новинах TSN. Його компанії стали постачальниками для ЗСУ, що додає патріотичного блиску.
Цікаві факти з життя Сергія Лабазюка
- У 2014-му після Революції він публічно вибачився за голосування за “закони 16 січня”, назвавши це “помилкою молодості” – рідкісний крок для політика.
- Лабазюк – меценат: фінансував будівництво доріг у Затонську та школи в рідному окрузі на суму понад 10 млн грн.
- Його фірми першими в регіоні впровадили дрони для моніторингу полів у 2018-му, що зекономило 20% витрат на добрива.
- У 2023-му коментував зернові переговори в Туреччині для TSN, радячи уряду фокус на малих фермерах.
Ці деталі показують Лабазюка не як сухого політика, а як стратега з селянським серцем. Факти з відкритих джерел, як-от інтерв’ю на tsn.ua, додають кольору його портрету.
Скандали та кримінальні справи: темна сторона кар’єри
Не все в біографії Лабазюка сяє сонцем. У 2024-му Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) завершила розслідування щодо нього. Обвинувачення: тиск на чиновників для отримання земельних ділянок у Хмельницькій ОДА. За версією слідства, Лабазюк та його помічники проводили “зустрічі” з посадовцями, фіксовані в протоколах.
У травні 2024-го справу скерували до ВАКС для розгляду по суті. Лабазюк заперечує вину, називаючи це “політичним переслідуванням”. У грудні 2025-го Вищий антикорупційний суд дозволив йому виїзд до Молдови для бізнес-переговорів, що викликало резонанс. Хронологія подій, викладена на zhar.org.ua, показує понад 20 фіксованих контактів з чиновниками.
Раніше, у 2019-му, НАБУ розслідувало декларації, але закрили справу. Ці скандали – як тінь від хмар над родючими полями: затьмарюють, але не зупиняють урожай. Громадськість розділилася: одні бачать корупцію, інші – атаку на успішного аграрія.
Громадська діяльність та внесок у аграрний сектор
Поза парламентом Лабазюк – активний гравець в аграрних асоціаціях. Він голова наглядової ради Української зернової асоціації, де лобіює інтереси експортерів. Під час блокади портів у 2022–2023 роках його компанії першими перекинули зерно залізницею до Польщі.
У 2025-му Лабазюк коментує земельну реформу, критикуючи монополію олігархів. Його поради фермерам – кооперація та цифрова агрономія – звучать практично. За даними Latifundist.com, його бізнес-модель скопіювали понад 50 малих господарств на Хмельниччині.
Він організовує семінари з точного землеробства, де дрони та супутники замінюють старі методи. Це не просто слова: у 2024-му його фірми досягли врожайності 8 т/га кукурудзи – на 20% вище середнього по області.
Сергій Лабазюк продовжує балансувати між бізнесом, політикою та скандалами, ніби досвідчений хлібороб, що оре нову борозну. Його історія – урок стійкості в бурхливому морі української реальності, де зерно сіється не лише в землі, а й у долях.