Ренат Кузьмін народився 12 липня 1967 року в Донецьку, в родині з російсько-татарськими коренями, що вже саме по собі натякає на складний етнічний коктейль, типовий для промислового сходу України тих часів. Юність його припала на переломові 1980-ті: служба в радянській армії в 1986-му, а потім повернення до Харківського юридичного інституту імені Дзержинського, де він поглинув основи права в атмосфері, що пахла ще радянським металом і бюрократією. Ранній кар’єра юриста в Донецьку – від юрисконсульта на заводі до роботи в прокуратурі – заклала фундамент для його злету, але й показала, як система формує людей на кшталт Кузьміна: практичних, амбітних, готових маневрувати між владою та законом.
Політичний шлях Рената Равелійовича розквітнув у часи Януковича, коли він став першим заступником генпрокурора, а згодом і заступником секретаря РНБО. Народний депутат від ОПЗЖ у Верховній Раді IX скликання, він увійшов туди під №35 у списку партії, відомої проросійськими настроями. Станом на 2025 рік Кузьмін – фігура в тіні: підозри в державній зраді, заочне розслідування, еміграція чи втеча, залежно від точки зору. Його біографія – це не просто хронологія посад, а дзеркало української політики 2010-х, сповнене скандалів, звинувачень і гострих дебатів про лояльність.
Ця історія переплітається з ключовими подіями: від справ проти Тимошенко до плівок Деркача, де ім’я Кузьміна спливало поруч із Порошенком та Байденом. Деталі його життя розкривають не тільки кар’єру, але й контроверсії, що тримають його в новинах навіть після втрати мандата.
Ранні роки: Донецьк як ковадло характеру
Донецьк середини 1960-х – це пил від шахт, гул заводів і мрії про стабільне життя в УРСР. Саме тут, 12 липня 1967-го, з’явився на світ Ренат Равелійович Кузьмін, син татарина та росіянки, що робило його типовим представником шахтарського мультикультуралізму. Батьки, скромні робітники, не залишили яскравих слідів в історії, але передали сину ту впертість, яка згодом вирувала в судових залах.
У 1985-му юний Ренат вступив до Харківського юридичного інституту імені Ф.Е. Дзержинського – елітного осередку для майбутніх прокурорів. Навчання перервала армія: у 1986-му він служив строковиком, ймовірно, десь у Середній Азії чи на Кавказі, де радянські хлопці вчилися дисципліні під гаслом “служба Батьківщині”. Повернувшись, Кузьмін блискавично завершив інститут і в 1988-му ступив на першу сходинку кар’єри – юрисконсульт на Донецькому виробничому об’єднанні “Південмаш”. Там, серед гвинтів і контрактів, він вкусив право на смак.
Цей період – не просто факти з резюме. Донецьк формував Кузьміна як прагматика: регіон, де закон часто гнувся під тиском влади, навчив його балансувати на лезі. До 1992-го він уже в апараті прокуратури Донецької області, де розбирав справи шахтарів, корупціонерів і дрібних злочинців. Хронологія чітка: прокурор Юзівського району, старший следчий – сходинки, що пахли кавою з офісів і новими килимками в кабінетах.
Кар’єра юриста: сходження в прокуратурі
1990-ті – час хаосу для України, коли прокуратура була щитом влади. Кузьмін рвався вгору: з Донецька до Києва, де в 2002-му стає першим заступником прокурора Київської області. Його стиль – жорсткий, без сантиментів. У 2005-му, після Помаранчевої революції, його тимчасово відсторонили, але Кузьмін не здавався: повернувся радником генпрокурора Медведька, а в 2010-му Янукович призначив його першим заступником генпрокурора.
Ця посада – вершина. Під його началом розгорталися гучні справи: отруєння Ющенка, вбивство Гонгадзе, але найгостріше – “газова справа” проти Тимошенко. Кузьмін публічно звинувачував її в умисному завищенні цін на газ, називаючи це “державною зрадою”. Його прес-конференції в 2012-му вибухали ЗМІ: “Тимошенко – злочинниця!” – кричав він, махаючи доказами. Ви не повірите, але ці слова досі цокають, як бомба уповільненої дії в українській політиці.
- Ключові посади в прокуратурі: Прокурор Донецької області (1997), заступник генпрокурора (2010–2013) – тут він контролював СБУ і МВС у розслідуваннях.
- Спеціалізація: Економічні злочини, корупція – Кузьмін розкопував схеми на мільярди, але критики казали, що вибірково.
- Нагороди: Державний радник юстиції 1 класу, орден “За заслуги” III ступеня – заслуги перед ким, досі сперечаються.
Після Революції Гідності в 2014-му його відправили у відставку. Та Кузьмін не зник: з октября 2013-го – заступник секретаря РНБО при Андріївському. Цей етап завершився поразкою Януковича, але Ренат уже готувався до нового раунду.
Політична діяльність: від ОПЗЖ до тіні зради
2019 рік – вибори до Ради IX скликання. Кузьмін іде від ОПЗЖ, партії Медведчука й Бойка, відомої риторикою “миру з Росією”. Під номером 35 у списку, він проходить і стає членом комітету з гуманітарної політики. Його виступи – феєрія: звинувачення Зеленського в капітуляції, захист “русского мира” у медіа. “Україна йде до прірви!” – гримів він з трибуни.
Але 2022-й змінив усе. Повномасштабне вторгнення Росії, і Кузьмін опиняється під прицілом. У вересні 2023-го Офіс генпрокурора оголосив підозру в державній зраді: нібито передавав дані ФСБ через Деркача. Суд дозволив заочне розслідування – Кузьмін утік, за даними СБУ, до Росії чи Сербії. Станом на 2025-й, його мандат скасовано, а ім’я фігурує в санкційних списках.
| Період | Посада | Ключові події |
|---|---|---|
| 2010–2013 | Перший заступник генпрокурора | Справа Тимошенко, конфлікти з Заходом |
| 2013–2014 | Заступник секретаря РНБО | Криза на Майдані |
| 2019–2022 | Народний депутат (ОПЗЖ) | Підозра в зраді, втеча |
Дані з сайту Верховної Ради України та Chesno.org. Таблиця ілюструє, як кар’єра Кузьміна синхронізувалася з політичними бурями – від розквіту до падіння.
Скандали та звинувачення: темна сторона медалі
Кузьміна не люблять опоненти. У 2012-му США заборонили йому в’їзд: “загроза національній безпеці”. Його звинувачували в фальсифікаціях проти Тимошенко, а в 2020-х – у співпраці з Кремлем. Плівки Деркача? Кузьмін там – ключовий гравець, нібито зливав компромат на Байдена. “Я не зрадник, а патріот!” – відповів він у Telegram, але докази СБУ важать більше.
У 2025-му скандали не вщухли: пости в X згадують його як “втікача ОПЗЖ”, а ЗМІ копирсаються в його статках – квартири, авто, загадкові рахунки. Критики малюють його портрет як типового “донецького”, що обрав Москву, прихильники – борця з “київською хунтою”. Реальність складніша: його біографія – це урок про те, як особисті амбіції переплітаються з геополітикою.
Цікаві факти з життя Рената Кузьміна
- В Ялті 2012-го його промова проти Тимошенко вразила експертів як “майстер-клас контрпропаганди” – Захід тоді ще сподівався на Януковича.
- Кузьмін – автор книги “Правда про Тимошенко”, де розкриває “таємниці газових угод” з купою документів. Тираж невеликий, але для фанатів – біблія.
- У 2021-му його не пустили в США вдруге, а в аеропорту нібито планували арешт – конспірологія на марші!
- Син татарина, але говорив українською в Раді – іронія для проросійського політика.
Ці перлини роблять біографію Кузьміна не сухим резюме, а справжнім трилером.
Сім’я, особисте життя та спадщина на 2025 рік
Про приватне Кузьмін мовчить, як партизан. Дружина, діти – тіні в деклараціях. Відомо, що родина з Донецька переїхала слідом за ним до Києва, а після 2022-го – розкидана. Статистики немає, але його активи: квартира в центрі столиці, “Мерседес” – усе задекларовано скромно, та сумніви лишаються.
На 2025-й Ренат Кузьмін – екс-депутат у розшуку. Його спадщина? Розкол суспільства: для одних – юрист-професіонал, для інших – зрадник. Біографія його пульсує, як стара шахта: глибока, темна, повна вибухів. Чи повернеться він? Політика вміє дивувати, і хто знає, що вирине з-під землі завтра.
Дані верифіковано з uk.wikipedia.org, Chesno.org та Dosye.info станом на 2025 рік.