Креветки родини Alpheidae, або раки-лускунчики, здаються непримітними. Ці істоти довжиною кілька сантиметрів ховаються в рифових норах чи ущелинах. Та за потреби вони створюють ударну хвилю, спалах світла й температури, близькі до поверхні Сонця. Біолог Скотт Треверс пояснює цей феномен у своїй статті.
Ключова особливість — асиметричні клешні. Одна звичайна, друга значно більша й яскравіша. Саме нею тварина “клацає”. Закриваючи клешню, рак-лускунчик викидає струмінь води. Він формує бульбашку, яка швидко лопається. У цей момент виникає спалах — перший задокументований випадок, коли тварина генерує такий світло.
Механізм дії
Клешня працює як пістолет. Вода летить швидше за 100 км/год. Це створює зону низького тиску й кавітаційну бульбашку. За мілісекунди газ усередині стискається. Тепло не встигає розсіятися. Виникає різкий стрибок тиску й температури.
Дослідження в журналі Nature 2001 року та подальші моделі показують: температура в бульбашці сягає понад 5000 К (4726 °C). Це рівня поверхні Сонця. Водночас лопаючися бульбашка породжує ударну хвилю. Вона оглушує чи вбиває дрібну здобич — основний інструмент полювання раку-лускунчика.