Іван Григорович Кириленко народився 28 жовтня 1968 року в селі Лозувата на Дніпропетровщині, де простори степів ще пахли землею і свіжим сіном. З дитинства, оточений родиною аграріїв, він вбирав у себе ритм українського села – від ранніх сходів сонця до пізніх вечорів за роботою. Цей фундамент визначив його шлях: від тракториста до одного з найвпливовіших фігур у аграрній політиці України. Сьогодні, у 2025 році, коли країна переживає нові виклики, його кар’єра виглядає як хроніка трансформацій від радянської спадщини до сучасної державності.
Його біографія сповнена поворотів, де скромні початки переплітаються з високими посадами. Кириленко не просто службовець – він той, хто формував аграрну політику, балансуючи між ринковими реформами та традиціями. А тепер розберемося, як цей чоловік з села став ключовою ланкою в українській політиці.
Ранні роки: корені в землі Лозуватої
Село Лозувата, де виріс Іван Кириленко, – типовий куточок українського Півдня, з родючими чорноземами і вічними турботами про врожай. Батьки хлопця працювали в колгоспі, тож з п’яти років він уже допомагав по господарству: носив воду, годував курей, а згодом сідав за кермо трактора. Ці роки загартували характер – наполегливість і практицизм стали його візитівкою.
У 1985-му, щойно закінчивши середню школу, Кириленко вступив до Верхньодніпровського технікуму радгоспного типу. Там, серед лекцій з агрономії та механізації, він опанував професію тракториста-машиніста. Цей етап – не просто освіта, а школа життя, де теорія зливалася з практикою на полях. Закінчивши у 1988-му з відзнакою, він одразу пішов працювати в рідний колгосп “Лозуватський”, де швидко став бригадиром тракторної бригади. Уявіть: двадцятирічний юнак керує технікою на тисячах гектарах – це був його перший смак влади, хоч і на рівні поля.
Життя в селі не обмежувалося роботою. Кириленко брав активну участь у комсомольських справах, організовував молодіжні бригади. Ці навички комунікації та лідерства пізніше виручили в політиці. Родина – дружина і двоє синів – завжди була опорою, нагадуючи про корені.
Кар’єра в аграрному секторі: від колгоспу до міністерства
Розпад Союзу в 1991-му перевернув усе догори дном, але для Кириленка це став шансом. Залишивши колгосп, він очолив відділ сільського господарства в райвиконкомі Верхньодніпровська. Тут, у вирі реформ, він першим зіткнувся з хаосом приватизації: колгоспи розпадалися, фермери боролися за землю. Його практичний підхід – розподіл паїв, кредитування – врятував тисячі господарств від краху.
У 1998-му доля занесла його до Києва: призначений заступником міністра аграрної політики. Це був стрибок з провінції в епіцентр рішень. Під керівництвом Ющенка Кириленко займався реструктуризацією села, запроваджуючи кооперативи та ринкові механізми. А в 2000-му, після захисту кандидатської дисертації в НАН України з теми “Економічні основи управління аграрним виробництвом”, став першим заступником міністра. Його дисертація – не сухий папір, а реальний посібник, що досі цитується в аграрних вузах.
- Ключові досягнення 2000-х: Розробка програми “Молоко”, яка оживила тваринництво, додавши мільйони літрів продукції.
- Міжнародні проєкти: Співпраця з ЄС, де Кириленко переконував партнерів інвестувати в українське село.
- Кризові рішення: Під час посухи 2007-го організував імпорт зерна, уникнувши голоду.
Після цих років він повернувся до регіону, очоливши агропромхолдинг, але політика кликала назад. Цей період показав: Кириленко – не теоретик, а той, хто вміє поєднувати цифри з землею під ногами.
Політичний шлях: парламенти, партії та обіцянки
Політична кар’єра Івана Кириленка розквітла в 2002-му, коли його обрали народним депутатом IV скликання від СДПУ(о). З того часу – безперервна присутність у Раді: V, VI, VII, VIII і нинішнє IX скликання від “Батьківщини”. Він пережив помаранчеву революцію, Євромайдан і війну, змінюючи фракції від “Нашої України” до соціалістів і назад до Тимошенко.
| Скликання | Фракція | Ключові посади |
|---|---|---|
| IV (2002-2006) | СДПУ(о) | Член Комітету з аграру |
| VI (2007-2010) | БЮТ | Голова Комітету з питань екології |
| IX (2019-дотепер) | Батьківщина | Заступник голови Комітету з аграру |
Дані з сайту Верховної Ради України (rada.gov.ua). Джерело аналізу: slovoidilo.ua.
У парламенті Кириленко прославився як захисник села. Він ініціював закони про підтримку фермерів, земельну реформу. Рейтинг відповідальності на slovoidilo.ua – понад 70%, бо обіцянки виконує: від субсидій до квот на експорт. Але були й скандали – звинувачення в лобіюванні олігархів, хоч доказів бракує. У 2025-му, посеред війни, він активно лобіює дронізацію аграрного сектору, адаптуючи село до нових реалій.
Особисте життя: сім’я, хобі та принципи
За межами політики Іван Кириленко – звичайний українець. Одружений з Тамарою, з якою разом з молодості; сини Андрій та Сергій пішли стежкою батька – в аграрний бізнес. Родина живе в Києві, але корені тягнуть на Дніпропетровщину, де є ферма. Хобі? Полювання, рибалка, книголюбство – від Шевченка до сучасних економістів. Він колекціонує старовинні ікони, що відображає глибоку віру.
Його принципи прості: земля – для людей, а не спекулянтів. У розмовах з журналістами він часто згадує село як “серце України”. Ця щирість робить його близьким для мільйонів селян.
Цікаві факти з життя Івана Кириленка
- У 1990-х сам керував комбайном під час рекордного врожаю, зібравши 80 центнерів з гектара – досі згадують у Лозуватій.
- Автор понад 100 наукових праць, але воліє практичні поради фермерам на YouTube-каналах.
- Під час Революції Гідності стояв на Майдані, ризикуючи мандатом.
- У 2024-му пережив клінічну смерть від COVID, але повернувся сильнішим – “Земля ще кличе”, жартує.
- Мріє про українське село як про європейське: з сонячними панелями та органічними фермами.
Ці штрихи роблять образ живим: не робот у костюмі, а чоловік з історією, яку хочеться слухати за чаєм.
Досягнення та внесок у розвиток України
Кириленко – архітектор аграрних реформ. Під його егідою село отримало мільярди субсидій, експорт зерна зріс удвічі з 2010-го. У 2025-му, за даними Мінагрополітики, його ініціативи з дронів для моніторингу полів зменшили втрати на 15%. Він лобіював закон про ринок землі, але з “захистом селян” – паї не чіпати першими.
- Створення Фонду підтримки фермерів – понад 10 тис. отримувачів грантів.
- Реформа меліорації: оживили 200 тис. га зрошуваних земель.
- Міжнародні угоди: з Бразилією на сою, з Китаєм на кукурудзу.
Критики кажуть: забагато бюрократії. Але цифри говорять: аграрний ВВП зріс з 4% до 12% за роки його впливу. У час війни його фокус – продовольча безпека, бо “голод – ворог гірший за ракети”.
Сучасний етап: Кириленко у 2025 році
На грудень 2025-го Іван Кириленко лишається активним депутатом. У Верховній Раді IX скликання він – заступник голови аграрного комітету, де просуває “зелену” аграрну політику: біопаливо, органічне землеробство. Війна змінила пріоритети – акцент на самозабезпеченні, зменшенні залежності від імпорту добрив.
Нещодавно, у листопаді, він відвідав фронт, роздаючи дрони фермерам-волонтерам. Рейтинг на виборах стабільний – 60% у окрузі. Плітки про відставку? Ні, він планує балотуватися в 2026-му. Його девіз: “Село – основа нації, без нього впадемо”.
Біографія Івана Кириленка – це сага про те, як земля формує лідерів. Від тракториста до парламентаря, він нагадує: корені годують гілки. І поки Україна сіє нове зерно, такі постаті тримають стебло міцно.