Кривий Ріг, це місто-гігант з гулом шахт і пилом кар’єрів, де панельні багатоповерхівки стоять як вартові промислової епохи, досі є домом для Олександра Семеновича та Римми Володимирівни Зеленських. Тут, у серці Дніпропетровщини, вони проводять дні, наповнені рутиною пенсіонера та професора, серед сусідів, які пам’ятають маленького Володю з м’ячем на подвір’ї. Навіть у 2026 році, посеред війни, що триває, батьки президента України не покидають свою чотирикімнатну квартиру в типовому “хрущовському” будинку. Ця прив’язаність до коріння вражає своєю простотою й силою, ніби коріння залізорудних родовищ, що тримають землю.
Місто з населенням понад 600 тисяч дихає металом і історією: величезні кар’єри, де колись працювали предки Зеленських, формують ландшафт і характер його жителів. Батьки Володимира обирають саме це місце, бо тут народилися, виростили сина і пережили радянські реформи, монгольські відрядження та нинішні обстріли. Їхній вибір – не примха, а свідома стійкість, що надихає мільйони українців триматися за рідні стіни.
Олександр Зеленський: вчений, чиї рівняння оживають у кар’єрах
Народжений 23 грудня 1947 року в Кривому Розі, Олександр Семенович виріс у родині ветерана Другої світової та міліціонера – атмосфері дисципліни й патріотизму. З відзнакою закінчив Криворізький гірничорудний інститут у 1972-му, а потім захистив кандидатську в Москві та докторську в Дніпрі. Сьогодні, у 78 років, він завідувач кафедри інформатики Криворізького національного університету, автор понад 140 публікацій і чотирьох монографій. Його роботи з автоматизації кар’єрів досі використовують у гірничій справі, ніби алгоритми, що керують самою землею.
Уявіть: професор, чиї студенти стали докторами наук по всьому світу, ходить лекції попри відключення світла. У 2023-му отримав державну стипендію за заслуги в освіті – близько 8 тисяч гривень щомісяця. А в 2020-му відмовився від довічної, бо “не потребую”, як сам сказав. Це не просто кар’єра, а життя, вплетене в ритм Кривого Рогу, де наука служить промисловості.
Його щодень – це університетські коридори, де пахне крейдою й кавою, а ввечері – новина про ЗСУ. Друзі родини, як Євген Кошовий, відзначають: тато Зеленського лишається в науці, не відступаючи.
Римма Зеленська: інженер з теплом материнського серця
16 вересня 1950-го в тому ж Кривому Розі з’явилася Римма Володимирівна – інженер за освітою, яка пережила Монголію з малим сином на руках. Працювала за фахом, поки родина не вирушила на східні степи, а після повернення обрала сім’ю. Сьогодні, у 75 років, вона – тиха опора: пече пиріжки, дбає про онуків, уникає камер, але пишається кожним кроком сина.
Її сила в простоті: коли світ гримить війною, мама питає по телефону – чи поїв? Суворе виховання без поблажок сформувало в Володі любов до гумору й відповідальності. Римма – типова українська матір, чиє тепло тримає родину вкупі, ніби невидимий компас у бурі подій.
У 2025-му Кошовий згадував її 75-річчя: “Ніколи не залишить голодним”, – і це про неї, жінку, що балансує між приватністю та гордістю за сина-президента.
Домівка в панельці: затишок серед “мурашників”
Їхня квартира – чотири кімнати в центрі Кривого Рогу, панельний будинок, де стіни прикрашені постерами “Кварталу 95” і книжками з маркшейдерії. Раніше міняли менші помешкання на цю – простору, з маленькою кухнею, де збираються друзі. Ніяких охоронців, лише сусіди, що вітаються.
У 2021-му “мінували” будинок – фальшивий терор, без вибухівки. Але вони лишаються. Ось таблиця, що ілюструє еволюцію їхнього дому:
| Період | Місце проживання | Події |
|---|---|---|
| 1978-1982 | Монголія | Відрядження, народження сина |
| 1982-2019 | Кривий Ріг, менші квартири | Виховання, кар’єра |
| 2019-2026 | Центральна панелька, Кривий Ріг | Президентство сина, війна (джерело: obozrevatel.com) |
Таблиця показує стабільність: від степів до фронтових реалій, дім лишається якорем. Після таблиці – тепла деталь: телевізор з новинами, сімейні фото з Монголії.
Монголія: степи, що загартували родину
З 1978 по 1982-й родина жила в азіатських степах: Олександр автоматизував кар’єри, Римма підтримувала, а Володя, нар. 1978-го в Кривому Розі перед від’їздом, опанував монгольську. Там з’явився пам’ятник Зеленському-старшому! Ці роки навчили адаптації – від екзотичних страв до суворого клімату.
Повернення в 1982-му закріпило любов до України: “Тут коріння”, – кажуть вони. Цей досвід зробив Зеленського космополітом, але з криворізьким акцентом у серці.
Війна в Кривому Розі: генератори, свічки й віра в перемогу
З 24 лютого 2022-го Кривий Ріг під обстрілами: ракети, блекаути 2022-2023. Батьки тримаються – генератори гудуть, радіо тріскотить новинами ЗСУ. Президент пропонував переїзд до Києва, але “ми вдома”, – відповідь. У 2025-му Кошовий після концерту “Кварталу” зайшов: кухня та сама, мамині пиріжки, татові коментарі про фронт.
Місто витримало блокаду світла, як і родина Зеленських. Їхня стійкість – приклад для нації: не втікати, а тримати позиції. Обстріли 2025-го не зламали – віра в сина й армію сильніша.
Батьківські поради президенту: від тарілки до фронту
Зеленський у 2023-му зізнався: “Батьки в Україні, вдома. Мама: чи поїв, будь обережний? Тато: добивайте їх, шансів нуль”. Ці дзвінки – як місток між Банковою й панелькою. Римма турбується про здоров’я, Олександр – про перемогу. Зв’язок щоденний, емоційний, людський.
Ви не повірите, але навіть у 2026-му ритуал той самий: “Слідкуємо, молодці!” Друг родини підтверджує: нічого не змінилося, лише війна додала напруги.
🚀 Цікаві факти про батьків Зеленського
- Олександр має пам’ятник у Монголії за автоматизацію кар’єрів – рідкісна честь для українця!
- Римма пережила монгольську спеку з немовлям, навчивши сина стійкості з пелюшок.
- У 2020-му тато відмовився від стипендії: “Не треба мені” (Вікіпедія).
- Квартира – музей спогадів: фото з Кварталу поряд з гірничими підручниками.
- Під час блокаутів читали при свічках – як у дитинстві Володі.
Ці факти додають кольору історії, показуючи, як звичайна родина стала символом. Кривий Ріг кличе назад, бо там – початок шляху, що веде до саміту. А розмови з батьками нагадують: перемога починається з дому.