Михайло Степанович Хома, якого вся країна знає під сценічним ім’ям Дзідзьо, з’явився на світ 20 листопада 1983 року в маленькому галицькому селі Бортники Стрийського району Львівської області. Це не Львів і не Новояворівськ, куди родина переїхала, коли хлопчикові виповнилося чотири роки. Саме Бортники стали першою точкою на карті його життя — місцем, де він зробив перші кроки, почув перші сільські історії та вперше почув слово «дзідзьо», яке пізніше перетворилося на його сценічний бренд.
Сьогодні Бортники — тихе село з майже шестисотлітньою історією, палацом ХІХ століття та особливою атмосферою, яка досі відчувається в піснях і монологах артиста. Тут переплітаються галицькі традиції, польські корені родини Маркулів і той самий народний гумор, що зробив Дзідзя улюбленим персонажем мільйонів українців.
Село Бортники лежить на річці Луг, притоці Дністра, у мальовничій частині Львівщини. Перша письмова згадка про нього датується 1428 роком. У староукраїнській грамоті, виданій у Жидачеві, згадується «пан Грицько з Бортник». Назва села безпосередньо пов’язана зі стародавнім промислом — бортництвом. Борть — це видовбане в дереві дупло, де селилися бджоли. Місцеві жителі здавна займалися лісовим бджільництвом, і саме ця діяльність дала назву поселенню.
У XVII–XVIII століттях Бортники переходили з рук у руки польських магнатів. У середині ХІХ століття тут з’явився класицистичний маєток, який пізніше перебудували. У 1878 році село придбав відомий польський художник Генрик Родаковський. Саме він у 1883 році за проєктом архітектора Юліана Захаревича збудував елегантний двоповерховий палац у стилі вілли. Пізніше маєток перейшов до графа Францішека Замойського. Сьогодні палац, хоч і змінив призначення, залишається головною архітектурною перлиною Бортників. Поруч — залишки англійського парку, ставок і пагорби, з яких відкривається вид на навколишні села.
Саме в цьому середовищі 20 листопада 1983 року народився Михайло Хома. Батько, Степан Олексійович, працював ветеринаром і закінчив Львівський ветеринарний інститут. Мати, Галина Янівна (у дівоцтві Маркуль), була технологом поліграфії. У родині панувала атмосфера праці, музики та поваги до традицій. Батько грав на акордеоні, мати співала народні пісні. Хлопчик ріс серед тварин, запахів сіна й розмов сусідів, які постійно шукали «дзідзя» — дідуся Яна Казимировича Маркуля, поляка за походженням і місцевого ветеринара.
Дідусь став ключовою фігурою в житті майбутнього артиста. Ян Казимирович майже ніколи не сидів удома — ходив по селу лікувати худобу. Люди постійно приходили й питали: «Де дзідзьо?» У місцевому надсянському говорі це слово означає просто «дідусь». Маленький Михайло швидко зрозумів, що його дідусь — справжня зірка села. Ця історія пізніше лягла в основу сценічного образу.
У чотири роки родина переїхала до Новояворівська. Там Михайло пішов до школи №1 і паралельно до музичної школи на вокально-хоровий відділ. Першою вчителькою вокалу стала Леся Миколаївна Омелян. Уже в шість років хлопчик виступав на сцені, а в дванадцять здобув першу премію на конкурсі імені Петра Чайковського. Далі були «Золоті трембіти», «Молода Галичина», «Чорноморські ігри».
Смерть батька у 1997 році стала важким ударом. Мати працювала за кордоном, і хлопця виховували бабуся з дідусем. Саме в цей період сформувався той особливий гумор і життєва мудрість, які пізніше зазвучали в монологах Дзідзя.
Після музичного училища імені Станіслава Людкевича у Львові Михайло вступив до Київського національного університету культури і мистецтв. Працював на митниці в Краковці, співав на весіллях із гуртом «Михайло Хома і друзі». У 2009 році за підтримки Андрія Кузьменка (Кузьми) народився гурт DZIDZIO. Назва — прямий спадок дідуся з Бортників.
Цікаві факти про Бортники та дитинство Дзідзя
- Село вперше згадується в документах 1428 року — майже на 200 років раніше, ніж багато відомих галицьких містечок.
- Назва походить від бортництва — давнього способу добувати мед із дупел дерев. Бортники буквально означають «місце, де є борті».
- Палац 1883 року проєктував Юліан Захаревич — той самий архітектор, який працював над багатьма визначними спорудами Львова.
- У дитинстві Михайла Хому порівнювали з італійським співаком Робертіно Лоретті через чистий високий голос.
- Дідусь Ян Казимирович Маркуль був не просто ветеринаром — його знало все село, і саме його популярність надихнула на створення образу Дзідзя.
Бортники сьогодні — це не лише батьківщина зірки. Тут можна побачити палац Родаковських-Замойських, який зараз виконує соціальну функцію, ставок для риболовлі та тихі вулиці, де досі чути галицький говір. Місцеві жителі з гордістю згадують, що саме з їхнього села вийшов артист, який зумів перетворити сільський гумор на всеукраїнський феномен.
Переїзд до Новояворівська не обірвав зв’язок із рідним селом. Михайло неодноразово повертався сюди в думках і спогадах. У своїх інтерв’ю він підкреслює, що саме атмосфера Бортників — проста, щира, з легким стьобом — сформувала його творчий стиль. Коли він одягає бороду й капелюх із пером, у голосі звучить не тільки персонаж, а й голос дідуся з маленького галицького села.
Історія Дзідзя — це історія про те, як місце народження стає не просто географічною точкою, а внутрішнім компасом. Бортники дали йому мову, гумор, любов до людей і відчуття коренів. Навіть коли сцена стає все більшою, а концерти збирають тисячі глядачів, у голосі артиста досі чути той самий сільський хлопчик, який уперше почув питання: «Де дзідзьо?»
Сьогодні, у 2026 році, Михайлові Хомі 42 роки. Він — заслужений артист України, режисер, актор, волонтер. Але коли його питають про початок шляху, відповідь завжди одна: Бортники. Маленьке село на Львівщині, де 20 листопада 1983 року народилася людина, яка згодом навчила всю країну сміятися крізь сльози й любити прості речі.
| Рік | Подія | Місце / контекст |
|---|---|---|
| 1428 | Перша письмова згадка про село | Грамота в Жидачеві |
| 1883 | Будівництво палацу | За проєктом Юліана Захаревича |
| 1983 | Народження Михайла Хоми | Село Бортники |
| 1987 | Переїзд родини | Новояворівськ |
| 2009 | Створення гурту DZIDZIO | Натхнення образом дідуся з Бортників |
Дані таблиці зібрані на основі матеріалів Вікіпедії та публікацій OBOZ.UA.
Бортники залишаються тихим, але важливим місцем на карті української культури. Тут не будують меморіальних дощок і не організовують паломництв. Просто живуть люди, які пам’ятають, що з їхнього села вийшов хлопець із величезним серцем і ще більшим почуттям гумору. І щоразу, коли звучить пісня Дзідзя, десь у глибині душі відгукується той самий голос з Бортників — щирий, теплий і трохи насмішкуватий.