Чорний шуліка — рідкісний хижий птах із Червоної книги України. Він поширений у більшості регіонів країни, за винятком високогір’я. Орнітологи Ганна Кузьо та Микола Скирпан поділилися деталями про його середовище, харч, міграцію та загрози.
Поширення, середовище та гніздування
Шуліка уникає високих гір, як у Карпатах, але трапляється на Закарпатті. Найчастіше його бачать у лісах уздовж річок, байрачних лісах чи лісосмугах. Птахи надають перевагу відкритому простору біля води. На півдні України вони заселяють лісосмуги.
Перші шуліки повертаються наприкінці березня, масовий приліт — у другій декаді квітня. Зимують вони переважно на півдні Сахари в Африці, рідше — на півдні України чи Європи. Гібриди підвидів можуть зимувати ближче до гніздових місць.
Для гніздування потрібні дерева. Європейська популяція уникає міст, на відміну від інших. Шуліки тяжіють до води, хоч і не ловлять рибу спеціально. Вони можуть з’їсти спливлу мертву рибу. У степу гніздуються в лісопосадках, іноді в колоніях чапель. Часто трапляються в басейнах великих річок.
Птахи схильні повертатися до колишніх гніздових місць, якщо умови не змінилися. У хижих птахів бувають запасні гнізда неподалік — за 100-150 метрів.
Харчування, інтелект та загрози
Шуліки всеїдні: їдять падло, полюють на птахів, ссавців, рибу, ящірок, земноводних, безхребетних і гризунів. Допомагають сільському господарству, контролюючи шкідників. Тяжіють до сміттєзвалищ більше, ніж до води. Можуть красти курчат на вільному вигулі, як і лелеки.
Чисельність стабільна — від 3 до 10 тисяч пар. Тенденція до зростання в деяких районах. Загрози: вирубка лісів уздовж річок, пестициди, що шкодять гніздуванню, та відстріл мисливцями чи господарями.
Хижаки адаптуються до умов: біля смітників шукають їжу там, у полях — полюють. Носить сміття в гнізда, як пачки цигарок чи металеві губки. Не такі розумні, як воронові, без хитрощів чи інструментів.
Природні вороги: яструб великий і пугачі. Останні полюють на пташенят чи дорослих уночі, бо шуліки погано бачать темноту.