Український військовий два тижні провів в одному бліндажі з росіянином. Його позицію знищили обстрілами, товариш загинув, сам боєць отримав поранення.
Вадим Летунов, 34-річний одесит, розповів про ці події. Росіяни щодня обстрілювали укриття по 6-7 годин. Використовували дрони-камікадзе та міномети. Наприкінці лютого бліндаж зруйнували. Летунов вижив. Товариш – ні.
Він побіг до українських позицій. Серед дерев помітив укріплений бліндаж. Зайшов. Там сидів озброєний чоловік у формі.
“Я зайшов у бліндаж і побачив хлопця у формі, який цілився в мене з автомата. Я сказав йому, що я з такої-то бригади і що мене розбомбили. Хлопець сказав: ‘Заходьте’. Ну, я зайшов. А потім я почув його акцент. Він був росіянином. Я сказав: ‘Ти не один з нас, чи не так? Будь ласка, не вбивайте мене'”, – згадує українець.
Напружене співіснування
Російський солдат на ім’я Нікіта запер Летунова в підземній камері. Запевнив: не застрелить, бо той беззбройний. Показав саморобний хрест з написом “Спаси и сохрани”.
Обіцяв відпустити наступного ранку. Не виконав. Летунов, знаючи психологію, маніпулював співрозмовником. Дізнався: до армії Нікіта був наркоманом і злочинцем. Пішов на фронт, аби вийти з в’язниці.
Росіянин обшукав українця. Шукав наркотики – вірив пропаганді про “наркоманів” у ЗСУ. Харчів бракувало. Дрон раз на день приносив 250 грамів пайка: кашу, варення, воду. Бранцю давали шматочок шоколаду та воду в кришці пляшки.
Нікіта скаржився на голод. Збирав дощову воду. Пив власну сечу. Перепади настрою загрожували життю.
“Він перетворювався на маніяка, приставляв пістолет до мого чола і казав: ‘Я зараз тебе вб’ю’. Я почав молитися […], а потім настала тиша. Я чув, як він відклав пістолет убік. Він просто миттєво передумав. Як це пояснити?” – згадує Летунов.
Командування 118-ї бригади вважало бійця загиблим. Повідомили родину.
Шлях до порятунку
Летунов переконував росіянина здатися. Розповідав про умови в українському полоні: триразове харчування, сигарети, Женевська конвенція. Розмова повторювалася п’ять разів.
Коли вода скінчилася, вийшли в туман. Почули український дрон. Повісили табличку з позивним “Картман” і номером бригади. Летунов став на коліна. Вигукнув: я українець.
Дронщики спочатку прийняли обох за росіян. Запустили камікадзе – той розбився. Другу атаку скасували. Командир упізнав підлеглого. Дрон доставив їжу.
Пізніше з’явився український бронетранспортер. Ролі помінялися: Нікіта потрапив у полон. Умови для нього виявилися кращими.
Летунов втратив палець на нозі через гангрену. Пересувається на милицях. Лікується в реабілітаційному центрі в Одесі.