Анжеліка Лабунська народилася 2 листопада 1967 року в Києві, в родині з глибокими українськими коренями. Її мати, Михайлина Петрівна Лабунська, юристка з Фастова Київської області, і батько, Віктор Григорович Лабунський, будівельник з села Високе Брусилівського району Житомирської області, заклали міцний фундамент для її майбутньої кар’єри. З дитинства Анжеліка вирізнялася допитливістю, що проявилося в перемогах на шкільних олімпіадах.
Вона пройшла шлях від юриста до народної депутатки Верховної Ради України п’яти скликань — V, VI, VII та IX. Активна діячка партії “Батьківщина”, Лабунська брала участь у ключових парламентських баталіях, фокусуючись на правових реформах і захисті національних інтересів. Станом на 2025 рік її політична діяльність продовжує впливати на українське законодавство, з акцентом на соціальну справедливість.
Біографія Анжеліки Лабунської — це історія наполегливості, де освіта в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка поєдналася з практичним досвідом у владних структурах, роблячи її однією з найвпливовіших жінок у українській політиці.
Київські вулиці, де шумить Софійська площа, бачили, як юна Анжеліка Лабунська крокувала до своєї долі. Народжена 2 листопада 1967 року в серці столиці, вона виросла в атмосфері, де праця батьків — юриста-матері та будівельника-батька — вчила цінувати дисципліну й справедливість. Мати, Михайлина Петрівна, родом з Фастова, втілювала жіночу силу в чоловічому світі права, а батько, Віктор Григорович, з Житомирщини, будував не лише стіни, а й мрії родини. Ця родинна гармонія стала першим компасом для Анжеліки.
У 1975 році шкільний дзвінок середньої школи № 202 у Києві покликав її до знань. Вона не просто вчилася — перемагала. Олімпіади з математики, фізики, української мови приносили золоті грамоти, ніби зірки на небосхилі її юності. Закінчила школу на відмінно в 1985-му, з багажем, що обіцяв велике майбутнє. Ті перемоги не були випадковими; вони загартовували характер, готуючи до бурхливого життя в незалежній Україні.
Освіта: фундамент кар’єри Анжеліки Лабунської
З 1991 по 1996 рік Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики, став її університетом життя. Ні, не помилка — попри юридичну кар’єру, початок припав на журналістику, де Анжеліка опанувала мистецтво слова, аналізу й переконання. Це був час перебудови, коли країна народжувалася заново, а студенти як вона вчилися не лише теорії, а й практиці в хаосі змін.
Потім — магістратура на юридичному факультеті того ж університету. Диплом юриста з відзнакою в 1998 році відкрив двері до професійного світу. Цей дует дисциплін — слово й закон — зробив Лабунську унікальною: вона не просто писала закони, а вміла їх “продавати” суспільству. Уявіть, як метафора гарячого слова плавить кригу бюрократії — саме так працювала її освіта.
- Середня школа № 202 (1975–1985): Відмінне закінчення, численні олімпіади — база для аналітичного мислення.
- КНУ ім. Шевченка, факультет журналістики (1991–1996): Навички комунікації, що знадобилися в політиці.
- КНУ ім. Шевченка, юридичний факультет (1996–1998): Магістр права — ключ до парламенту.
Після списку освіта не закінчилася — Лабунська постійно вдосконалювалася, проходячи курси з європейського права та антикорупційних практик. Це тримало її на крок попереду, коли Україна вступала до клубу демократичних націй.
Ранні роки та родинне коріння
Село Високе на Житомирщині шепотіло батькові історії про землю й працю, а Фастів материнські — про справедливість у судах. Анжеліка, первісток, вбирала це з молоком матері. Дитинство в Києві, з прогулянками Подолом, де кожен камінь — свідок історії, формувало патріотизм. Батьки не були багатими, але багатими на принципи: чесність понад усе.
У 80-ті, під тінню радянської системи, вона вже мріяла про зміни. Перемоги на олімпіадах — не забаганка, а спосіб вирватися з сірості. Родина трималася купи, ніби міцний дуб у бурю, підтримуючи кожен крок доньки. Ці корені живлять її й досі, нагадуючи про прості цінності серед парламентських інтриг.
Професійний шлях: від юриста до народної депутатки
Після університету Лабунська пірнула в юридичну практику. Спочатку — консультації для бізнесу, де відточувала вміння розплутувати контракти, наче павутину. 2002 рік — робота в апараті Верховної Рада, де вона відчула смак влади. Тут, у лабіринтах коридорів, народилася політикиня.
Перший парламентський мандат — V скликання (2006–2010), від Блоку Юлії Тимошенко. Вона увійшла в комітет з питань прав людини, де боролася за права вразливих груп. VI скликання (2010–2014) — продовження, з акцентом на антикорупцію. Революція Гідності 2014-го стала переломом: Лабунська на барикадах, символ жіночої сили в революції.
| Скликання ВРУ | Період | Партія | Ключові ролі |
|---|---|---|---|
| V | 2006–2010 | БЮТ | Комітет прав людини |
| VI | 2010–2014 | БЮТ | Антикорупційні ініціативи |
| VII | 2014–2019 | Народний фронт | Реформи судочинства |
| IX | 2019–… | Батьківщина | Соціальний захист |
Дані з сайту Chesno.org та uk.wikipedia.org. Таблиця ілюструє стійкість: п’ять скликань — рідкість у бурхливій українській політиці. У 2025 році Лабунська залишається членом Політичної Ради “Батьківщини”, впливаючи на опозиційні ініціативи.
Політична кар’єра: ключові битви та досягнення
У VII скликанні (2014–2019) від “Народного фронту” вона реформувала суди, борючись з “телефоном права”. IX скликання — повернення до “Батьківщини”, список №13, де фокус на захисті ветеранів і матерів. Її промови, гострі як шабля, розтинали корупцію. У 2022–2025 роках, під час війни, Лабунська лобіювала закони про мобілізацію ресурсів, допомагаючи фронту.
Не все гладко: критики закидали лояльність до Тимошенко, але прихильники бачать у ній бійця за народ. Досягнення — закони про соціальний захист, що торкнулися тисяч українців. Її робота в комітетах — як міст між законом і життям.
Сім’я та особисте життя Анжеліки Лабунської
Особисте — табу для публічності, але відомо: одружена, має дітей. Сім’я — опора в штормах політики. Лабунська рідко ділиться, але фото з родиною на сторінках ЗМІ показують теплу, затишну сторону. Вона — мати, дружина, політикиня: баланс, що надихає багатьох жінок.
У 2025 році, коли Україна стоїть на варті, її родина, як і вона сама, підтримує армію. Це не глянцеві історії, а реальні кроки: волонтерство, збір коштів. Любов до близьких робить її людяною серед титанів політики.
Цікаві факти з життя Анжеліки Лабунської
- Перемогла на шкільних олімпіадах понад 20 разів — рекорд для школи №202.
- У 2014-му стояла на Майдані, ризикуючи кар’єрою заради принципів.
- Член Політичної Ради “Батьківщини” з 2018-го, впливає на стратегію партії.
- У 2025 році активно коментує реформи в ефірах ТБ, набираючи популярність серед молоді.
- Любить класичну літературу Шевченка — натхнення для промов.
Ці штрихи малюють портрет не просто депутатки, а живої легенди української політики.
Сучасний етап: Лабунська у 2025 році
На грудень 2025-го Анжеліка Лабунська — активна депутатка IX скликання. Вона критикує владу за соціальні провали, пропонує альтернативи. Досьє на ThePage.ua підкреслює її зв’язки в бізнесі та владі, але без скандалів. Волонтерство під час війни — її нова грань: допомога ЗСУ, переселенцям. Майбутнє? Можливо, мерія Києва чи вищий пост — час покаже.
Її біографія — як ріка Дніпро: спокійна на поверхні, бурхлива в глибині. Від школярки-олімпійки до парламентського ветерана, Лабунська надихає тих, хто вірить у зміни через дію. А ви готові слідкувати за її наступним кроком?