Андрій Анатолійович Кожем’якін – це постать, що переплітається з ключовими сторінками новітньої історії України, від спецслужб до парламентських баталій. Народжений 13 листопада 1965 року в Києві, він пройшов шлях від морського офіцера до генерала СБУ та народного депутата Верховної Ради кількох скликань. Його кар’єра тісно пов’язана з партіями “Батьківщина” та соратниками на кшталт Юлії Тимошенко й Олександра Турчинова, де він часто виступав невидимою рукою безпеки й стратегії.
Батько Андрія, Анатолій Кожем’якін, сам був високопосадовцем у КДБ/СБУ, загинув за загадкових обставин 2005 року, що додає біографії ноток таємничості. Андрій служив у розвідці, очолював антитерористичні підрозділи, а з 2012-го став ключовим гравцем у парламенті. Навіть у 2025 році, попри завершення депутатських повноважень IX скликання, його ім’я спливає в контексті безпеки й політики.
Ця біографія розкриває не лише хронологію подій, а й людські грані: від дисципліни офіцера флоту до політичних інтриг, де кожен крок вимірювався ризиком і лояльністю. Деталі з офіційних джерел, як-от сайт Верховної Ради та Вікіпедія, підтверджують ключові етапи, заповнюючи прогалини в публічних наративів.
Київське дитинство Андрія Кожем’якіна нагадує сцену з радянського фільму про інтелігентну сім’ю: батько – кадровий офіцер КДБ, мати – у тіні його служби. Народжений у серці столиці 13 листопада 1965-го, хлопець ріс у атмосфері дисципліни, де розмови про роботу батька були табу. Анатолій Кожем’якін, генерал-лейтенант СБУ, став для сина прикладом – і, зрештою, тінню, що визначила долю.
У 1986-му Андрій закінчує Київське вище військово-морське училище, вступаючи в елітний світ розвідки. Служба на Чорноморському флоті, флотилія в Криму – це роки, коли молодий офіцер ковався в штормах Чорного моря й політичних вихорах перебудови. Його перші кроки в СБУ після 1991-го стали фундаментом кар’єри. Тут, у головному управлінні “К” – боротьба з корупцією та організованою злочинністю – він швидко піднявся, отримавши звання генерал-майора.
Ранні роки та військова освіта: від моря до спецслужб
Уявіть холодні вітри Севастополя, де юний лейтенант Кожем’якін стежить за горизонтом не лише за ворожими кораблями, а й за внутрішніми загрозами. Після училища – розвідувальний корабель, потім перехід у контррозвідку. 1991-й рік, розпад СРСР: СБУ народжується з попелу КДБ, і Кожем’якін-молодший входить у спеціальну комісію з призначень разом із діячами на кшталт Левка Гориня чи Олега Хмари.
Його батько, Анатолій, стає одним із засновників СБУ, очолює антикорупційний главк. Син успадковує не лише посаду, а й репутацію. У 90-х Кожем’якін служить у Львові, де, за чутками з тодішніх колів, “піднімався за заслуги”. Фактчекінг через офіційні біо на rada.oporaua.org підтверджує: кар’єра стрімка, без публічних скандалів на старті.
- 1986: закінчення Київського ВВМУ – спеціальність, що відкрила двері до розвідки.
- 1991: участь у створенні СБУ – ключова роль у главку “К”.
- Кримська служба: флотилія, де набув навичок аналітики й оперативки.
Цей період – не просто служба, а школа виживання в хаосі 90-х, коли мафія та корупція загрожували новонародженій державі. Перехід до Києва 2000-х закріплює статус: заступник голови СБУ, відповідальний за антитероризм.
Кар’єра в СБУ: від антитерору до вершин влади
2005-й рік – трагедія, що вдарила блискавкою. Батько Андрія гине за дивних обставин у листопаді, офіційно – нещасний випадок. Для сина це стає каталізатором: Кожем’якін очолює Службу безпеки транспорту, а згодом – департамент “Т”. Тут він координує операції проти терористів, контрабанди, знаходячись у тіні гучних справ.
Під час Помаранчевої революції 2004-го Кожем’якін уже в еліті СБУ, лояльний до “помаранчевих”. З 2005-го – заступник голови СБУ при Турчинові, міністрі безпеки. Роки Януковича – випробування: демобілізація, але не зникнення. 2014-й, Революція Гідності: повернення на високі посади, де він курирує розвідку проти російської агресії.
| Період | Посада | Ключові події |
|---|---|---|
| 1986–1991 | Офіцер Чорноморського флоту | Розвідка, Крим |
| 1991–2005 | Главк “К” СБУ, Львів | Створення СБУ, підвищення |
| 2005–2010 | Заступник голови СБУ | Смерть батька, антитерор |
| 2014–2019 | Керівник департаментів СБУ | Війна на Донбасі |
Дані з uk.wikipedia.org та lb.ua. Ця таблиця ілюструє еволюцію – від моряка до генерала, де кожен етап додавав шарів авторитету. У 2010-му, під Януковичем, його переводять на менш видну роль, але зв’язки з опозицією зберігаються.
Політична кар’єра: від БЮТ до “Батьківщини”
2012-й – поворот: Кожем’якін іде в Верховну Раду від БЮТ, №14 у списку. Обраний до VII скликання, стає головою комітету з правоохоронної діяльності. Тут він – міст між спецслужбами й парламентом, лобіює закони про СБУ, антитерор. Його промови – суміш сухої аналітики й пристрасного патріотизму.
VII скликання (2012–2014): активна участь у протистоянні Януковичу. Після Майдану – VIII скликання, де очолює той самий комітет. IX скликання (2019–2024): від “Батьківщини”, №7 у списку Тимошенко. Відвідуваність 53% за даними oporaua.org – середня, але голосування лояльне партії. У 2025-му, після завершення каденції, він лишається в тіні, радник чи неформальний гравець.
- 2012: обрання до ВР VII скликання – голова комітету.
- 2014: VIII скликання – реформи СБУ постмайданні.
- 2019: IX скликання – фокус на безпеку під час війни.
Політика для нього – продовження служби: голосував за санкції проти РФ, закони про деокупацію. Скандали? Декларації скромні, але критики з “Чесно” зауважують родинні зв’язки – дружина, діти в бізнесі. Та це типово для еліти.
Цікаві факти з життя Андрія Кожем’якіна
Ви не повірите, але Кожем’якін – моряк у душі: досі колекціонує моделі кораблів, за чутками з парламентських коридорів. Його батько загинув у день, коли СБУ розкривала велику корупційну схему – чи випадковість? У 2022-му, під час повномасштабного вторгнення, він публічно закликав до жорсткіших законів про колаборантів, вплинувши на законодавство.
Ще один перл: у 90-х ледь не став “морським вовком” у приватному бізнесі, але повернувся до держслужби. Ці штрихи роблять біографію живою, не сухим резюме.
Скандали, звинувачення та родинні таємниці
Біографія без тіней – нудьга. Кожем’якіна звинувачують у “спадковості чекістів”: батько з КДБ, син у СБУ. Politeka.net у 2019-му малює його “чекістом другого покоління”. Компромат? Спроби дискредитації від опонентів Тимошенко, але судимостей немає, декларації чисті – квартира в Києві, авто скромні.
Смерть батька 2005-го – найтемніша пляма. Офіційно – нещасний випадок, але чутки про вбивство через антикорупційні справи. Андрій не коментує, фокусуючись на справі. У політиці – голосував проти люстрації для СБУшників, що дратувало радикалів. Та в контексті 2025-го, з війною, його досвід антитерору видається пророцтвом.
Родина: дружина, ймовірно, підтримує в тіні, діти – поза публічністю. Знай.ua згадує декларації: доходи від зарплати, пенсія генерала. Нічого екстравагантного, на відміну від інших депутатів.
Спадщина та роль у сучасній Україні 2025-го
У 2025-му Кожем’якін – ветеран: 60 років, генерал у відставці, ексдепутат. Його внесок – закони про нацбезпеку, що діють під час війни. Критики кажуть, лояльність “Батьківщині” сліпа, прихильники – стратег, що захищає від хаосу. З liga.net: досі радить соратникам, фігура поважна, хоч і спірна.
Його шлях – метафора України: від радянського флоту до фронту проти агресора. Чи повернеться в політику? В часи невизначеності – хто знає. Біографія Кожем’якіна вчить: у службі лояльність – і благословення, і прокляття.
Дані верифіковано з uk.wikipedia.org, rada.oporaua.org, lb.ua станом на 2025 рік. Жодних суперечностей у ключових датах, хронологія узгоджена.