Оксана Пекун — народна артистка України, яка вже понад три десятиліття дарує слухачам щирі емоції через естрадну пісню і фольклорні мотиви. Її голос став символом теплої, мелодійної української естради, а телевізійна програма «Фольк-music» відкрила широкій аудиторії красу народної музики.
Народившись у Тернополі, вона пройшла шлях від учасниці студентського ансамблю до зірки з золотими дисками, сотнями концертів і благодійними виступами під час війни. Сьогодні співачка продовжує творити, випускаючи нові пісні з сучасним звучанням і залишаючись вірною своїй місії — нести світло й надію.
Її історія — це поєднання працьовитості, сімейної підтримки та глибокої любові до української культури, яка резонує як із досвідченими слухачами, так і з молоддю.
Дитинство і перші кроки до сцени
Оксана Олександрівна Пекун з’явилася на світ 2 листопада 1969 року в Тернополі. Місто, наповнене музичними традиціями, стало природним середовищем для майбутньої артистки. Змалку вона тягнулася до співу: виступала на шкільних ранках, брала участь у хоровій студії «Зоринка» під керівництвом Ізидора Доскоча і стала її першою випускницею.
Закінчила загальноосвітню школу № 10 та музичну школу № 2 імені Михайла Вербицького. Далі шлях лежав до Тернопільського педагогічного інституту (нині національний університет імені Володимира Гнатюка), де вона з відзнакою здобула спеціальність учителя початкових класів і музики. Саме тут Оксана потрапила до вокально-інструментального ансамблю «Молодість», керівником якого був композитор Олександр Бурміцький.
Бурміцький написав для неї перші знакові пісні — «Кав’ярня кохання» та «Не залишай» на вірші Олени Лайко. Ці композиції відкрили двері у великий світ. У складі ансамблю співачка виступила на фестивалі «Червона рута-91» і стала дипломанткою конкурсу імені Володимира Івасюка. З того моменту її ім’я почали впізнавати далеко за межами Тернополя.
Зліт кар’єри і золоті шлягери
Дев’яності роки стали періодом стрімкого зростання. Оксана Пекун збирала нагороди одна за одною: перша премія Всеукраїнського телефестивалю «Мелодія» у Львові (1996), лауреат конкурсу «Доля» в Чернівцях (1994), переможниця «Романсів Славутича» (1995), друга премія конкурсу імені Клавдії Шульженко в Харкові (1995) і диплом «Слов’янського базару» у Вітебську.
Пісні артистки дванадцять років поспіль ставали шлягерами року й отримували «золоті» диски. Особливою візитівкою стала композиція «Зелен клен» Ігоря Поклада та Юрія Рибчинського — її назвали шлягером ХХ століття. Співпраця з поетесою Оленою Лайко дала понад десять пісень, серед яких «Ти будеш мій», «Відлітаю-прощай», «Доле моя».
Перший серйозний кліп на «Ти будеш мій» зняли 1998 року. Далі з’явилися роботи режисерів Євгена Петрова, Віктора Підгурського та Сергія Гармаша, де живі зйомки майстерно поєднувалися з мультиплікацією. У 1998-му Оксані присвоїли звання заслуженої артистки України, а 23 серпня 2011 року — народної артистки України.
| Рік | Нагорода або подія | Значення |
|---|---|---|
| 1991 | «Червона рута» | Перший великий фестиваль, старт професійної кар’єри |
| 1998 | Заслужена артистка України | Офіційне визнання державою |
| 2011 | Народна артистка України | Найвище звання в царині мистецтва |
| 2008–2018 | «Фольк-music» | Телевізійний проєкт, який відродив інтерес до фольклору |
Дані зібрані на основі відкритих джерел, зокрема сторінки у Вікіпедії та матеріалів офіційного сайту артистки.
Телебачення і «Фольк-music»
З 1999 року Оксана Пекун працювала ведучою на ICTV у програмі «Соло нового сезону». У 2003–2006 роках вела власну передачу «Вітаємо вас у програмі Оксани Пекун» на Першому Національному. Найяскравішим телевізійним етапом стала програма «Фольк-music», яку вона вела і музично очолювала з 2008 по 2018 рік.
Автором і керівником проєкту був її чоловік Володимир Коваленко. Передача шукала й популяризувала автентичні мелодії, народні пісні та сучасні обробки. Вона двічі номінувалася на «Телетріумф» як найкраща музична програма, а 2014-го стала фіналістом Креативного форуму «Євробачення авторських форматів» у Берліні. Програма справді змінила ставлення молоді до фольклору, зробивши його модним і доступним.
Після завершення «Фольк-music» Оксана Пекун і Володимир Коваленко публічно говорили про складні обставини зміни ведучих, але продовжили творчу діяльність незалежно.
Особисте життя і сім’я
Продюсером і чоловіком Оксани Пекун є Володимир Коваленко — телеведучий і засновник проєкту «Фольк-music». Вони разом понад тридцять років. У першому шлюбі співачка народила доньку Лідію, яка обрала шлях філолога й редактора, а не сцени. Згодом родина переїхала до Києва, де Лідія виросла під опікою бабусі Лідії Павлівни.
Сьогодні Оксана й Володимир мають дітей і онуків. У розмовах артистка відкрито згадує, що знайомство з майбутнім чоловіком відбулося, коли обидва ще були в попередніх стосунках, і шлях до спільного життя зайняв кілька років. Вона завжди підкреслює, що сім’я для неї — головна опора й джерело сили.
Творчість у роки випробувань і нові пісні
З початком повномасштабного вторгнення Оксана Пекун активно долучилася до благодійних концертів в Україні та Європі. Вона виступала для військових і цивільних, вважаючи пісню однією з найсильніших форм підтримки. Артистка отримала медаль «Богдана Хмельницького» за наполегливу творчу працю.
У 2025–2026 роках співачка суттєво оновила звучання. З’явилися сингли «Зозуле», «Бажання», «Весно», «Білі квіти», «Посміхнися ти», «Коля — інша доля» та «Серця вогонь». Композиція «Весно» особливо помітна: у ній український мелос поєднується з сучасними аранжуваннями. Оксана експериментує, але зберігає тепло й щирість, які завжди були її візитівкою.
Серед класичних хітів, які досі звучать на радіо й у концертах, — «Я така ще молода», «Доля-доленька», «Цвіли сади», «Осінь», «Дві хмари». Багато пісень стали справжніми народними улюбленцями.
Цікаві факти про Оксану Пекун
- Пісні артистки дванадцять років поспіль отримували «золоті» диски фестивалю «Шлягер року» — унікальний результат для української естради.
- Вона свідомо уникає скандалів і жовтих заголовків, бо, за її словами, «не оголюється і не крутить романів».
- За час кар’єри провела понад двісті сольних концертів майже в усіх куточках України.
- У дитинстві була учасницею хорової студії «Зоринка» і вже тоді мріяла про професійну сцену.
- На ювілей 25-річчя творчості в Жовтневому палаці виступала разом із Анатолієм Гнатюком, квартетом «Гетьман» і театром пісні «Dzherela».
Стиль, голос і місце в українській культурі
Голос Оксани Пекун — м’який, теплий, з характерною ліричною інтонацією. Вона однаково переконливо співає і ніжні балади, і енергійні танцювальні композиції. У репертуарі тісно переплітаються авторська естрада й обробки народних мелодій. Саме ця здатність поєднувати традицію з сучасністю зробила її особливою.
За моїм досвідом спілкування з людьми, які відвідували її концерти, слухачі часто кажуть, що після виступу відчувають внутрішній спокій і піднесення. Це не гучний поп із агресивними бітами — це музика, яка обіймає. У часи, коли українська сцена активно шукає нові форми, Оксана Пекун залишається носієм тієї класичної естрадної школи, яка виховувала покоління 90-х і 2000-х.
Її творчість доводить: справжня популярність тримається не на хайпі, а на щирості й постійній роботі над собою.
Як слухати і де зустріти сьогодні
Нові релізи доступні на всіх основних стримінгових платформах. На YouTube-каналі артистки регулярно з’являються офіційні кліпи й концертні записи. Instagram і Facebook служать майданчиком для спілкування з шанувальниками: тут можна побачити репетиції, закулісся й анонси виступів.
Організацією концертів займається команда менеджера. Артистка продовжує гастролювати, поєднуючи сольні програми з благодійними ініціативами. Для тих, хто тільки відкриває для себе її творчість, варто почати з класичних хітів «Зелен клен» і «Я така ще молода», а потім перейти до свіжих синглів 2025–2026 років — так відчувається еволюція стилю.
Оксана Пекун залишається однією з тих артисток, чий голос асоціюється з домом, теплом і українською душею. Її шлях від тернопільських шкільних сцен до звання народної артистки і нових музичних експериментів — приклад того, як талант, підкріплений працею й любов’ю до рідної культури, створює явище, яке живе десятиліттями.