Попри понад чотири роки санкцій Європейського Союзу проти російської металургії, Бельгія залишається одним із найбільших імпортерів російської сталевої продукції. Цьому сприяє виняток у санкційному режимі, який дозволяє постачання напівфабрикатів зі сталі — слябів — із Росії до європейських підприємств групи NLMK, що належить олігарху Володимиру Лісіну.
Виняток у санкціях та роль Бельгії
Після початку повномасштабного вторгнення більшість видів російської металопродукції потрапили під санкції ЄС, однак напівфабрикати вивели з-під обмежень. Лише у грудні 2023 року Євросоюз погодив поступову відмову від імпорту російських слябів, але остаточна заборона набуде чинності лише 30 вересня 2028 року.
Наразі Росія забезпечує 58% усіх поставок слябів до ЄС із третіх країн, і близько третини цього обсягу надходить саме до Бельгії. Російські напівфабрикати продаються за надзвичайно низькими цінами, що створює конкурентні переваги для окремих європейських виробників.
Особливу увагу привертає власник NLMK Володимир Лісін. Його статок оцінюють у 23,5 млрд доларів. Олігарх перебуває під санкціями України, Канади та Австралії, але санкції ЄС проти нього досі не запроваджені.
Під час обговорення санкційних пакетів ім’я Лісіна неодноразово з’являлося серед кандидатів для обмежень, однак щоразу виключалося з фінальних списків. Бельгія виступала проти його внесення до санкційного переліку, аргументуючи це ризиками для робочих місць та промислових підприємств у країні.
Український народний депутат Олексій Гончаренко заявив, що придбання промислових активів у ЄС могло стати для Лісіна своєрідною «страховкою» від європейських санкцій. У Європарламенті лунає критика: депутати наголошують, що ЄС продовжує імпортувати значні обсяги російської сталі попри заявлену політику тиску на Кремль.
Два заводи Лісіна продовжують працювати у передмісті Брюсселя. Власник НЛМК веде активну співпрацю з підприємствами Росії, які виробляють ракети, дрони та ядерну зброю.