Робітники в Мексиці, які проводили розкопки для залізничної лінії в Сонорі, натрапили на стародавнє поселення. За даними Національного інституту антропології та історії Мексики, археологи виявили поселення Ла-Сьєнега, що передувало знаменитому Серро-де-Трінчерас, а також дві ділянки з наскельними малюнками.
Відкриття зробили під час рятувальних розкопок для будівництва об’їзної залізниці Імуріс-Ногалес. Поселення розташоване в долині та каньйоні річки Кокоспера неподалік кордону з Арізоною. Група з шести археологів під керівництвом Мартінеса Раміреса протягом кількох місяців документувала знахідки.
Напівпідземні будинки та масштабні розкопки
Місце виявили ще 2008 року, коли зафіксували лише 10 будинків. Будівельна діяльність показала значно більші масштаби. Мешканці зводили овальні або прямокутні напівпідземні споруди на глибині від 1 до 2,2 метра. Внутрішні стіни згодом розширювали земляними прибудовами, що свідчить про тривале заселення та перебудови.
Архітектурні залишки розкидані по плато завдовжки та завширшки 250 метрів, де колись стояло близько шістдесяти будинків. Поруч обробляли землі біля водотоку. Усередині комплексів стіни утворювали замкнуті простори, схожі на сімейні квартали.
«Архітектурні залишки розкидані по всьому плато, довжина якого становить 250 метрів, а ширина — 250 метрів, де колись знаходилося близько шістдесяти будинків. Крім того, оброблялися землі біля водотоку», — зазначив Мартінес Рамірес.
У трьох житлових комплексах знайшли дві зони поховань із понад 100 людськими останками. Серед них — близько 40 традиційних поховань у зігнутому положенні та 28 кремацій у керамічних посудинах. У деяких похованнях виявили прикраси з мушель.
«Ми спостерігаємо сліди традицій Трінчера та Хохокам, які ми довгий час вважали паралельними, не до кінця розуміючи зв’язки між ними. Тут ми бачимо повторювані міграції та занедбаність. Це змушує нас припускати, що Ла-С’єнега була прикордонним пунктом для обміну ресурсами», — пояснили в джерелі.
Археологи задокументували два місця з наскельними малюнками. Одне з них, петрогліфи Бабасака, містить шість панелей завдовжки понад 200 метрів із геометричними та людськими фігурами. Друге, «Ведмежі сліди», — малюнки в невеликій печері, що нагадують ведмежі сліди. Малюнки, ймовірно, датуються 800–1400 роками нашої ери.