Об’єднані Арабські Емірати, один із ключових учасників і співзасновників ОПЕК, оголосили про вихід із організації. Цей крок сигналізує про початок переділу світового ринку нафти. Замість спільного контролю над цінами країни перейдуть до конкуренції: кожен видобуватиме стільки, скільки зможе продати. Фахівці пояснюють причини та наслідки для світу й України.
Історія та криза ОПЕК
ОПЕК з’явилася 1960 року як об’єднання найбільших виробників нафти. Тоді ключовими гравцями були Ірак, Іран і Саудівська Аравія. З часом Ірак і Іран втратили позиції через війни та революції. Пік впливу припав на 1970-ті: після війни з Ізраїлем арабські країни ввели ембарго, що спричинило глобальну кризу.
2016 року створили ОПЕК+, додавши партнерів, включно з Росією. Сьогодні “ядро” ОПЕК — 11 країн, ОПЕК+ — ще 10. Але альянс контролює лише близько 40% ринку. До нього не входять США, Канада, Бразилія чи Норвегія.
Паливний експерт Дмитро Льоушкін зазначає: “Частка всього ОПЕК у світі була десь 40 млн барелів на добу. Бо Іран звідти ‘випав’ (він видобуває, але не може продавати), Ірак теж ‘випав’ (бо не має нафтопроводів — лише старий нафтопровід через Сирію був, який зараз намагаються відновлювати). Але інші напрямки, навпаки, ‘розкоркували’ — Венесуелу, зокрема. Бразилія буде качати ще більше. Тобто у світових обсягах мало що змінилося, і ринок вже збалансований за нових цін та реалій”.
Вихід ОАЕ підкреслює зменшення впливу організації. Льоушкін вважає це не крахом, а переродженням.
Наслідки для регіону, світу та України
Емірати прагнуть максимізувати прибутки через блокаду Ормузької протоки. Льоушкін пояснює: “В ОАЕ найбільші фінансові складнощі серед країн регіону через блокаду Ормузу. Всі знають що зараз відбувається у Дубаї. Вони несуть колосальні збитки. І тому дуже хочуть продавати по максимальній ціні і ні від кого не залежати. У поточній ситуації це логічне рішення, бо для всіх очевидно, що ціна понад 100 доларів за барель — це надовго”.
Саудівська Аравія, за його словами, виграє: “Для Саудівської Аравії все навпаки — чим менше впливових голосів в ОПЕК буде проти неї, тим їм зручніше буде керувати картелем”. ОАЕ мають обмежену пропускну спроможність нафтопроводів, на відміну від саудитів.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко бачить розпад: “Думаю, що це початок розвалу ОПЕК у поточному форматі. Після перекриття Ормузької протоки перспективи цієї організації вкрай сумнівні”.
Сходознавець Михайло Якубович підкреслює геополітичні амбіції ОАЕ: “Об’єднані Арабські Емірати намагаються бути регіональним лідером. Виступають у ролі такого ‘генератора ідей’ та інновацій для всього регіону”. Конкуренція з Саудівською Аравією триває в Ємені, Судані, Лівії та Африці.
Ціни на нафту лишаться високими — понад 100 доларів за барель щонайменше на три роки. Льоушкін прогнозує: “На світовому ринку нафти [вихід ОАЕ з ОПЕК] ніяк відобразиться. Як було 100 доларів за барель — так і буде”.
Для України це шанс. Омельченко зазначає: “Для ринку вихід ОАЕ з ОПЕК це добре. Було б добре, якби ОПЕК взагалі розвалилася. Бо не було б обмежень [на видобуток], але була б між ними конкуренція. Це дуже вплинуло б на зниження цін на світовому ринку”. Після розблокування протоки надлишок нафти обвалить ціни, що вдарить по Росії.
Вихід ОАЕ — індикатор змін на Близькому Сході. Він відкриває нові можливості для України в регіоні.
Андрій Попов