У часи глобалізації продукти з усього світу доступні цілий рік. Дефіцит сезонних овочів і фруктів зник. Та все ж українці продовжують робити заготовки на зиму. Чому? Кілька століть тому запасання непсувної їжі рятувало життя взимку.
Хто винайшов консервування в банках
Французький кондитер Ніколя Аппер першим розробив метод герметичного консервування продуктів у скляних посудинах на початку XIX століття. За даними наукової публікації в джерелі, винахід з’явився через потреби армії Наполеона Бонапарта.
Під час кампаній солдати частіше хворіли від недоїдання, ніж гинули в бою. Уряд обіцяв винагороду в 12 тисяч франків – солідну суму – за рішення проблеми.
Британець Пітер Дюран запатентував консервування в бляшаних банках. У 1812 році він продав патент за 1000 фунтів стерлінгів співвітчизникам Джону Холлу та Браяну Донкіну.
Українські заготовки проти європейських звичок
У СРСР і після незалежності українці масово закатували продукти. Взимку свіжі овочі та фрукти були рідкістю. Дефіцит у магазинах змушував покладатися на власні запаси.
Багато хто пам’ятав голодомори 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років, влаштовані радянською владою. Заготівлі йшли з власних городів: огірки, помідори, вишні, сливи, яблука.
У Західній Європі ситуація інша. Овочі та фрукти завжди в магазинах. М’якший клімат, розвинена логістика й вільний імпорт усувають потребу в масових запасах. СРСР же закривали “залізна завіса”.
Європейці рідко заповнюють комори консервованими овочами. Вони готують джеми чи маринують продукти, але в малих обсягах.