Роботи переходять з фантастики в реальність, як автомобілі на початку XX століття. Їхні переваги над людьми, кращі моделі — американська чи китайська — та роль у подоланні демографічної кризи в Україні аналізують експерти.
Україна стикається з гострою нестачею робочої сили, включно з кадрами для фронту. Демографи попереджають: працювати доведеться, можливо, до 90 років. Тоді як інші шукають вихід у роботах та автоматизації.
Роботизація всіх галузей неминуча. Вітчизняного ринку гуманоїдів ще немає, але роботизованих платформ на душу населення, ймовірно, більше, ніж деінде — завдяки дронам.
Яку модель обрати: американську чи китайську? Які переваги та вади роботів порівняно з людьми у виробництві й тилу? Експерти з компаній, задіяних у роботизації, поділилися думками.
Ранній етап ринку гуманоїдів
Нові галузі страждають від браку стандартів. Новини про гуманоїдів заповнюють стрічки: вони танцюють, грають у теніс, мають штучну шкіру чи підморгують. Їх тестують як “залізних рубак” у війську, зокрема Phantom MK-1 в Україні.
Минулого року продали 14,5 тисячі гуманоїдів по світу. Ринок росте, хоч і малий.
Любомир Демків, керівник відділу робототехніки у SoftServe, зазначає: “Цифра у 14,5 тисяч одиниць чітко вказує на ранню фазу ринку. Індустрія вже вийшла за межі лабораторій і перейшла до перших комерційних кейсів, але ще далека від масового побутового використання”.
Він додає: “Гуманоїди — це не тільки про ‘ефект вау’, а передусім про сумісність із середовищем. Але з точки зору ефективності це далеко не завжди оптимальне рішення”. Гуманоїди складніші, дорожчі та менш енергоефективні за спеціалізовані системи.
“Зараз на ринку набувають ваги рішення, котрі є гнучкими та адаптивними. Парадигма ‘один робот — одна задача’ відходить в минуле”, — продовжує Демків. Робототехніка стає частиною цифрової інфраструктури з AI та навчанням у реальному середовищі.
Антоніна Єрмейчук, COO та співзасновниця Deus Robots, радить розглядати гуманоїдів як новий формат для людських середовищ. “Їхня ключова перевага — можливість працювати без перебудови інфраструктури — зі сходами, полицями, візками”.
Обмеження: точність, стабільність, економіка. Роботи доповнюють людей у важких, небезпечних задачах, створюючи попит на нові спеціальності.
Глобальна конкуренція та українська ніша
США та Китай формують моделі: американці — на AI й універсальність (Tesla, Boston Dynamics), китайці — на масштаб і дешевизну. Демків прогнозує: баланс визначить швидкість впровадження.
Єрмейчук виділяє три підходи, включно з українським — на софті та інтеграції. “Найбільш ефективні рішення майбутнього — поєднання китайського ‘залізо’, американський AI і системна інтеграція, у якій Україна може відігравати ключову роль”.
Україна не стане масовим виробником “заліза”, але сильна у “мозку” роботів: ШІ, баченні, навігації. Демків погоджується: “Для України реалістична позиція в ШІ, комп’ютерному баченні… Тут формується найбільша додана вартість”.
В Україні роботизація йде в логістиці (“Нова пошта”, “Епіцентр” тестують екзоскелети) та на фронті. Євгеній Хоменко з “Нової пошти”: “Гуманоїдні роботи ще не готові до складних операцій. Вони підсилюють людину в повторюваних задачах”.
Війна прискорює прогрес. ЗСУ лідирують у роботизації. Віктор Кордон з 7 Корпусу ДШВ: “Якщо роботи маневруватимуть у бліндажах, це нова ланка у війні”.
У Air3F скептичні: гуманоїди вразливі, дорогі; кращі наземні комплекси. Та досвід НРК та дронів стане фундаментом.
Демків підсумовує: “Для України роботизація — про стійкість. Ми маємо шанс стати динамічним ринком впровадження”.
Ми відстаємо від США та Китаю, але створимо власний вимір завдяки досвіду. Усе залежить від нас — виробників, бізнесу, армії, уряду та українців.
Андрій Попов