США та Ізраїль завдали потужних ударів по військовому й безпековому апарату Ірану. Вищі командири гинули з шаленою швидкістю — явище рідкісне для сучасних конфліктів. Про це пише колишній співробітник ЦРУ з великим досвідом на Близькому Сході Джонні Ганнон для джерела.
“Почуття безкарності режиму похитнулося. Це справжні досягнення. Але Ісламська Республіка лишається собою: жорстоким правлінням удома й дестабілізатором за кордоном”, — наголосив експерт.
Військові перемоги не дорівнюють політичним змінам
Військовий успіх не можна ототожнювати з трансформаціями в Тегерані. Вашингтон і союзники стикаються з дилемою: як використати перемоги, уникаючи ілюзії, ніби тиск сам по собі скине режим.
“Після 26 років у ЦРУ, зокрема керування таємними операціями, мій досвід свідчить: чарівної палички немає, особливо в спецопераціях. Політичну культуру не перекроїти з повітря, людську природу — не перебудувати з вашингтонських кабінетів. Питання: чи розуміємо ми Іран достатньо, щоб спровокувати розкол без краху?” — зазначає Ганнон.
Серйозні аналітики визнають: шанси на швидкі зміни в Тегерані мізерні. Науковець Карім Саджадпур додає: Революційна гвардія й армія зацікавлені у виживанні режиму заради власних економічних інтересів. Навіть після поразок ключові інструменти репресій лишаються дієвими для контролю спадкоємства.
Ризики для регіону та слабкість опозиції
Країни Перської затоки, зокрема ОАЕ, бояться наслідків затяжної війни. Ракетні обстріли, дрони, блокади Ормузької протоки, хаос у судноплавстві й страх інвесторів загрожують Абу-Дабі та Дубаю. А іранські союзники можуть помститися приховано.
Лідери Еміратів турбуються: виживе режим — чи то розлючена “поранена тварина”, схильна до асиметричних ударів. Розвідка США мусить готуватися до “холодної війни” з Іраном, включно з атаками на американських посадовців.
“США не повинні перевищувати цілі президента Трампа. Це загрожує безстроковою кампанією зі зміни режиму й повномасштабною регіональною війною”, — застерігає Ганнон. Американська зарозумілість у “перебудові” Близького Сходу провалилася неодноразово.
Опозиція слабка: немає єдиного фронту. Діаспора роздроблена, “Муджахід-е-Халк” (MEK) дискредитована всередині Ірану. Син останнього шаха Реза Пахлаві — найвідоміший монархіст за кордоном, але без лояльності армії чи силовиків.
Найкращий шлях — стратегічне терпіння. Послаблювати летальну міць режиму, але зменшити бомбардування, аби не відштовхнути цивільних. Тісно радитися з партнерами Перської затоки. Іран може змінитися, але США вміють руйнувати краще, ніж будувати.
У Пентагоні повідомили про втрати США: 365 поранених, 13 загиблих. Найбільше постраждали сухопутні війська (247) та флот (63), плюс 19 морських піхотинців і 36 авіаторів. Іран збив американський F-15E Strike Eagle — першу повітряну втрату операції.