Третя група інвалідності в Україні 2026 року присвоюється людям із помірними стійкими порушеннями функцій організму, які обмежують повсякденну життєдіяльність, але не позбавляють здатності працювати та самостійно себе обслуговувати за умови певних адаптацій. Рішення приймають експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування, керуючись індивідуальним аналізом обмежень у самообслуговуванні, пересуванні, навчанні, трудовій діяльності та інших сферах. Новий порядок, запроваджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1338, робить процес прозорішим і орієнтованим на реальні потреби людини, а не лише на діагноз.
Перелік станів та анатомічних дефектів, за яких найчастіше встановлюють саме третю групу, включає конкретні порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату, дихальної системи, неврологічні ураження та наслідки хірургічних втручань. Ці стани зазвичай викликають помірне обмеження життєдіяльності першого ступеня, коли людина потребує більше часу, допоміжних засобів або спеціальних умов, але зберігає працездатність. Оформлення групи відкриває доступ до пенсії, програм реабілітації, технічних засобів та правового захисту на робочому місці.
Кожна ситуація розглядається окремо: наявність захворювання зі списку не гарантує автоматичного рішення, а експертна команда оцінює тривалість порушень (не менше 12 місяців або з прогнозом), реабілітаційний потенціал та реальний вплив на життя. Це дає можливість тисячам людей отримати підтримку, яка допомагає зберігати активність, працювати та відчувати себе повноцінними членами суспільства.
Що таке 3 група інвалідності та як її визначають у 2026 році
З 1 січня 2025 року в Україні повністю змінилася система встановлення інвалідності. Замість старих медико-соціальних експертних комісій працюють експертні команди, які проводять оцінювання повсякденного функціонування особи. Третя група відповідає помірному обмеженню життєдіяльності — людина може виконувати більшість дій самостійно, але з більшими зусиллями, повільніше або за допомогою технічних пристосувань. Це не «легка» форма, а реальна підтримка для тих, чиє здоров’я стабільно ускладнює звичайний ритм життя.
Раніше рішення часто залежало від формального діагнозу та суб’єктивного погляду комісії. Тепер акцент на тому, як саме порушення впливає на самообслуговування, пересування, спілкування, навчання та роботу. Якщо людина може ходити, але швидко втомлюється через укорочення кінцівки чи нестабільність суглоба, або читає з великими труднощами через зниження зору — це вже підстава для розгляду третьої групи. Стан має бути стійким і тривати або прогнозуватися не менше року з низькими шансами на суттєве покращення без постійної підтримки.
Емоційно отримання третьої групи часто стає полегшенням. Багато людей роками приховували втому, біль чи обмеження, боячись втратити роботу. Офіційне визнання дозволяє легально просити гнучкий графік, ергономічне робоче місце чи додаткові перерви. Це не ярлик, а інструмент, який допомагає балансувати між здоров’ям і активним життям.
Критерії встановлення 3 групи: як оцінюють обмеження життєдіяльності
Експертна команда аналізує сім основних сфер життєдіяльності. Для третьої групи достатньо помірного обмеження хоча б в одній з них, або поєднання кількох слабших порушень. Найчастіше йдеться про самообслуговування та трудову діяльність.
Самообслуговування: людина може одягатися, їсти, підтримувати гігієну, але потребує більше часу, спеціальних пристосувань (наприклад, ортезів, зручного взуття, палиці) або допомоги близьких у певних діях. Пересування: хода можлива, але повільна, з зупинками, болем або ризиком падіння; довгі відстані стають проблемою без транспорту чи відпочинку.
Трудова діяльність: людина здатна працювати, але не на повну потужність у звичайних умовах. Потрібні перерви, зменшення фізичного навантаження, спеціальне обладнання або скорочений день. Навчання: можливе в звичайних закладах, але з адаптаціями — додатковий час на завдання, аудіо-матеріали, зручне сидіння. Орієнтація, спілкування та контроль поведінки зазвичай порушені помірно: людина орієнтується в просторі, спілкується, контролює емоції, але в стресових ситуаціях або незнайомому середовищі виникають труднощі.
| Сфера життєдіяльності | 3 група (помірне обмеження) | 2 група (виражене обмеження) | 1 група (значне обмеження) |
| Самообслуговування | Потребує допоміжних засобів або більше часу | Значна потреба в допомозі інших осіб | Повністю залежить від догляду |
| Пересування | Повільно, з паузами або спеціальними засобами | Обмежено межами квартири або потребує крісла | Практично неможливе без сторонньої допомоги |
| Трудова діяльність | Можлива зі спеціальними умовами або скороченим навантаженням | Значно обмежена, часто лише надомна або спеціалізована | Неможлива або мінімальна |
Така порівняльна таблиця показує, чому третя група — це саме про баланс між обмеженнями та можливостями. Людина залишається активною, але отримує правовий захист і матеріальну підтримку.
Перелік захворювань та станів для 3 групи інвалідності
Новий перелік, затверджений у рамках критеріїв оцінювання повсякденного функціонування, налічує десятки конкретних станів. Це не вичерпний каталог усіх можливих хвороб, а перелік анатомічних дефектів, необоротних порушень та наслідків, при яких експертна команда найчастіше встановлює саме третю групу. Рішення завжди індивідуальне — враховують тривалість, ступінь функціональних обмежень та реабілітаційний потенціал.
Порушення зору та слуху
Відсутність одного ока, стійкий повний птоз після повного лікування, сліпота на одне око (гострота зору 0,05 і нижче) або значне ураження обох очей (гострота 0,1 і нижче або звуження поля зору до 25 градусів). Двобічна глибока туговухість з підвищенням порогів 86 дБ і більше на ключових частотах за неможливості корекції. Такі стани ускладнюють читання дрібного тексту, орієнтацію в просторі, спілкування в галасливому середовищі. Людина може працювати за комп’ютером з укрупненим шрифтом або слуховим апаратом, але втомлюється швидше і потребує спеціального освітлення чи тиші.
Порушення дихання та ЛОР-органів
Стійка трахеостома, стеноз гортані II–III ступенів з парезом і дисфонією, стійка афонія органічного походження. Ці стани призводять до постійних труднощів з диханням, голосом, ковтанням. Людина може говорити пошепки або через спеціальний пристрій, швидко втомлюється під час розмови чи фізичного навантаження. Робота в шумних приміщеннях або з тривалим спілкуванням стає виснажливою.
Дефекти обличчя, щелеп та карликовість
Дефект щелепи або твердого піднебіння, коли протезування не забезпечує нормального жування і призводить до дефіциту ваги. Спотворюючі рубці обличчя, що не піддаються корекції. Карликовість (зріст нижче 130 см у чоловіків і 120 см у жінок). Ці особливості впливають на самооцінку, соціальну адаптацію та фізичну працездатність — важко виконувати роботу, що вимагає тривалого перебування на ногах або в незручних позах.
Неврологічні та рухові порушення
Помірна сенсорна афазія, параліч кисті, помірний парез кінцівки з обмеженням рухів у суглобах. Чужорідне тіло в речовині мозку після травми з ускладненнями, дефект кісток черепа понад 3 см². Паркінсонівський синдром з помірно вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами. Людина може виконувати прості рухи, але точна моторика, швидкість реакції та координація страждають. Це обмежує професії, що вимагають швидких рухів рук або тривалого сидіння в напруженій позі.
Ампутації та дефекти кінцівок
Кукса стегна чи гомілки, кукса стопи на рівні суглоба Лісфранка або вище, двобічна кукса стопи. Різко виражена контрактура або анкілоз суглобів у невигідному положенні. Нестійкий колінний або кульшовий суглоб, укорочення нижньої кінцівки на 7 см і більше. Хибний суглоб стегна чи гомілки. З протезом або ортезом людина може ходити і працювати, але адаптація займає місяці, виникає біль у культі, phantom sensations, підвищена втома. Фізична робота на висоті, з важкими предметами або тривале стояння часто протипоказані.
Захворювання хребта та великих суглобів
Сколіоз III ступеня або кіфосколіоз III–IV ступеня з легеневою недостатністю II ступеня. Деформуючий артроз кульшового суглоба IV ступеня з порушенням функції III ступеня і вище. Анкілоз або різко виражена контрактура плечового, ліктьового, кульшового чи колінного суглобів. Нестабільність суглобів у поєднанні з іншими дефектами. Постійний біль, обмежена рухливість, деформація постави та дихальні проблеми роблять тривале сидіння чи стояння виснажливим. Багато людей з такими діагнозами успішно працюють у сидячій роботі з ергономічним кріслом і регулярними перервами на рухову активність.
Наслідки операцій на внутрішніх органах
Екстирпація шлунка, тотальна колопроктектомія, панкреатоектомія за наявності цукрового діабету. Тотальна тиреоїдектомія з гіпотиреозом. Після таких втручань виникають проблеми з травленням, всмоктуванням поживних речовин, рівнем енергії та вагою. Людина може працювати, але потребує спеціального харчування, частих прийомів їжі та контролю стану. Фізичне навантаження обмежене, а стреси на роботі можуть погіршувати самопочуття.
Цей перелік — лише орієнтир. Експертна команда дивиться на сукупність порушень і те, як вони реально впливають на конкретну людину в її умовах життя та роботи.
Як третя група впливає на роботу та повсякденне життя
Більшість людей з третьою групою продовжують працювати. Закон захищає їх від дискримінації та зобов’язує роботодавців створювати розумні пристосування: гнучкий графік, спеціальне обладнання, скорочений робочий день за медичними показаннями. У сферах IT, освіти, консультування, творчості багато хто успішно реалізується. Фізична праця з важкими навантаженнями, робота на висоті чи в несприятливих умовах часто стає недоступною або вимагає значних змін.
Психологічно третя група може стати як підтримкою, так і викликом. З одного боку — визнання реальних труднощів і доступ до допомоги. З іншого — страх стигматизації або думки «я ще не такий хворий». Насправді багато хто після оформлення відчуває полегшення: з’являється право на додатковий відпочинок, можливість не приховувати втому і планувати день з урахуванням свого стану. Сім’я теж отримує більше розуміння і можливість спільно адаптуватися.
Права, пільги та соціальний захист
Особи з третьою групою мають право на пенсію по інвалідності (розмір залежить від страхового стажу та заробітку). Держава гарантує розробку індивідуальної програми реабілітації (ІПР), в якій прописані технічні засоби реабілітації — протези, ортези, слухові апарати, палиці, спеціальне взуття — часто з частковою або повною компенсацією вартості. Працівники з інвалідністю захищені від необґрунтованого звільнення, мають право на додаткову відпустку та пріоритет у деяких соціальних програмах.
Роботодавці з чисельністю працівників понад певний поріг зобов’язані дотримуватися квоти на працевлаштування людей з інвалідністю. Для самозайнятих існують податкові пільги. Головне — не просто отримати групу, а активно використовувати можливості реабілітації та правового захисту, щоб якість життя не падала, а відновлювалася.
Поради для успішного оформлення та комфортного життя з 3 групою
- Збирайте докази заздалегідь. Виписки, результати обстежень, висновки лікарів за останні 12–24 місяці — це основа. Фіксуйте не лише діагноз, а й те, як саме порушення впливає на щоденні справи: скільки часу займає одягання, чи можете ви пройти 500 метрів без зупинки, як втомлює робота. Такий «щоденник обмежень» значно полегшує роботу експертної команди.
- Не ігноруйте психологічну підтримку. Оформлення інвалідності — це не тільки медичний, а й емоційний процес. Багато людей відчувають тривогу, провину чи страх майбутнього. Психолог або група підтримки допомагає сприйняти зміни як новий етап, а не поразку. Реабілітація включає і ментальне здоров’я.
- Обговорюйте пристосування з роботодавцем відкрито. Закон на вашому боці. Ергономічне крісло, монітор з укрупненим зображенням, можливість працювати частково віддалено чи з перервами — це не примха, а необхідність. Більшість роботодавців йдуть назустріч, коли бачать офіційне підтвердження групи та чіткі рекомендації в ІПР.
- Плануйте реабілітацію комплексно. Протезування, фізіотерапія, санаторне лікування, навчання користуватися технічними засобами — все це прописується в програмі реабілітації. Не відкладайте звернення до фахівців з реабілітації одразу після отримання групи. Чим раніше почнете, тим кращий результат.
- Звертайтеся по правову допомогу при сумнівах. Якщо рішення експертної команди здається несправедливим або група встановлена на занадто короткий термін, є процедура оскарження. Юристи, що спеціалізуються на соціальному захисті, або громадські організації допоможуть підготувати аргументи та документи. Не бійтеся захищати свої права.
- Пам’ятайте про баланс. Третя група — це можливість, а не обмеження. Багато людей з такими станами успішно розвивають власний бізнес, викладають, займаються творчістю чи волонтерством. Головне — слухати своє тіло, не перевантажуватись і використовувати доступні інструменти підтримки.
Процедура оформлення у 2026 році
Процес починається з звернення до сімейного лікаря або профільного спеціаліста. Лікар оцінює стан, збирає необхідні документи та за наявності підстав видає направлення на оцінювання повсякденного функціонування. Документи передають до експертної команди, яка працює при закладах охорони здоров’я. Оцінювання може проводитися очно, заочно (для окремих категорій станів) або з використанням дистанційних технологій.
Команда вивчає медичну документацію, за потреби проводить додаткове обстеження або бесіду з людиною. Рішення про встановлення групи, її строк (зазвичай 1–2 роки або безстроково при необоротних станах) та формування індивідуальної програми реабілітації приймається колегіально. Якщо людина не згодна з висновком, є право на оскарження у вищій інстанції або через суд.
Старі рішення, видані до 2025 року, залишаються чинними. Люди з безстроковою групою можуть за бажанням пройти переоцінювання за новими правилами. Система продовжує вдосконалюватися — з’являються аудіозаписи засідань для прозорості, розширюється перелік станів для заочного розгляду.
Кожна історія унікальна. Хтось отримує третю групу після важкої травми і вчиться жити з протезом, хтось — після багаторічної боротьби з хронічним захворюванням хребта. У всіх випадках це не кінець активного життя, а можливість отримати підтримку, якої потребує організм. Якщо ваш стан відповідає описаним критеріям — зверніться до лікаря за направленням. Своєчасна допомога дозволяє не просто виживати, а жити з гідністю та можливостями.