Російська пропаганда довго маніпулювала гаслом “почути Донбас”, а міфи про цей регіон рідко спростовувалися. Настав час по-справжньому почути голоси його мешканців.
Громадська організація CAT-UA провела масштабне дослідження наративів Донецької області. Воно розкриває історії, якими живуть люди, їхнє бачення історії, ставлення до світу, України та майбутнього.
Ідентичність формується великими історіями. Якщо ми вважаємо себе українцями, то маємо національний наратив. А як мешканці міста чи області, додаємо регіональний.
Наративи охоплюють сім’ю, професію, стать. Вони виходять за межі минулого чи пропаганди. Це глибокі розповіді, які розкриваються в детальних бесідах.
Півтора року тому CAT-UA дослідила національний наратив, щоб зрозуміти самоусвідомлення українців, їхню історію та майбутнє.
Попереднє таке дослідження в 2013 році показало вплив колоніалізму та російської історії. Багато хто бачив Україну частиною російської імперії.
З часом усе змінилося. Українці відчули себе окремою нацією з власною історією. Росіяни стали ворогами. Розбіжності в наративі залишилися.
Крім загальноукраїнської історії, багато хто належить до менших груп. Усі ми українці, але хтось галичанин, подолянин чи слобожанин.
Методика національного дослідження застосували для Донецької області.
Провели 50 глибинних інтерв’ю з представниками регіону, здатними осмислити долю краю. Це письменники, журналісти, військові, лікарі, підприємці, політики. Шукали різноманітність: україномовних і російськомовних, з різних частин області, професій, віку. Включали тих, хто лишився, і тих, хто виїхав у різні періоди. Обробили розповіді, узагальнили, знайшли спільне. Виявили три наративи: маріупольський, деконструкція радянського наративу про Донбас, україноцентричний.
Розмови розкрили край: села, степи, теплі терикони, море, греки, мішанина націй у Донецьку, проспекти, пальма Мерцалова, “золоті часи”, туга за домом, біль війни, трагедія Маріуполя.
Маріупольський наратив
Ця історія веде до трагічного фіналу, закінчуючись катастрофою.
Люди наголошують: регіон побудували прості трудівники.
Маріупольці бачать край інакше. Не шахти, а море, заводи на березі, важка праця. Згадують степ, місцевих греків, їхні традиції з українськими та козацькими, навіть скіфів.
Пригадують “золоті часи” з 2014 по 2022 рік. Місто розвивалося. Але все скінчилося трагедією, яка торкнулася всіх.
Деконструкція радянського наративу про Донбас
Історія про великий обман.
Починають від відбудови після Другої світової. Війна стерла попереднє. Область створена Радянським Союзом з нуля. Мало знають про українське життя, Стуса чи Леонтовича.
Оповіді про “місто шахтарів і троянд” – обман. Критикують радянські історії, шукають нові сенси.
Ненавидять росіян. Розповідають про розквіт Донецька в нульових, вершину – Євро-2012.
Донеччани в україноцентричному наративі найбільше відчувають себе українцями. Це донецька частина українського наративу, область з найбільшими випробуваннями від імперії.
Підкреслюють: область заснована українцями, історично українська. У селах завжди жили українці. Згадують козацькі поселення, європейський Донбас – Юзівку від англійця, інвестиції.
Знають українське життя регіону. Шахтарі першими виступили проти путчу 1991 року. Донеччина була проукраїнською, але Україна не підтримала це. Росіяни мали політику, яка спрацювала.
У всіх наративів спільне: українці жили в області. Фольклор – “Добрий Шубін”, місцеві слова.
Земляки – прості, щирі, чесні. Обіцяють – роблять. Без лукавства.
Усі багато працюють.
Майбутнє – з Україною. Хтось бачить розквіт, хтось занепад. Для України – цілісна частина, для Росії – окраїна.
Дослідження не включало тих, хто вважає себе росіянином. Мета – зрозуміти людей, які визначатимуть майбутнє. Знати, як з ними говорити.
Ще мета – зберегти наратив, поки він цілісний. Вимушені переселенці асимілюються, наратив змінюється.
Результати передали владі. Сподіваються, допоможе діалогу з регіоном.