У Монастириськах на Тернопільщині відкрили Алею Надії. Простір присвятили родинам захисників, які вважаються зниклими безвісти або перебувають у полоні.
Місце стало символом очікування й підтримки. Тут громада вшановує тих, чия доля досі невідома, і нагадує: кожне ім’я має повернутися додому.
Простір віри й очікування
Алея Надії виникла як відповідь на біль родин. Вони щодня живуть між надією і невідомістю. Новий простір дає їм місце, де можна зупинитися, побачити обличчя близьких і відчути, що громада поруч.
На стендах розміщують світлини захисників за згодою рідних. Портрети залишають без дат загибелі. Так підкреслюють віру, що воїни ще можуть повернутися і самі зняти свої фото.
На відкриття прийшли родини зниклих безвісти та полонених, мешканці міста, представники місцевої влади й духовенство. Присутні вшанували захисників і висловили підтримку тим, хто чекає.
Громада поруч із родинами
Такі алеї з’являються в громадах по всій Україні. Вони не замінюють пошук і обмін полоненими. Вони тримають імена живими в публічному просторі.
У Монастириськах Алея Надії має стати постійним місцем пам’яті й єднання. Сюди приходитимуть рідні. Тут громада нагадуватиме собі: зниклий безвісти — не забутий. Полон — не кінець історії.
Родини чекають дзвінка, листа, звістки. Алея дає їм видимий знак, що місто чекає разом із ними і не полишає надії на повернення Героїв.