Ярослава Руденко, уроджена Кривошеєва, народна артистка України з 2025 року, солістка Національної філармонії та Заслуженого академічного ансамблю пісні і танцю Збройних сил України, кандидат мистецтвознавства. Її чоловік — генерал-майор Служби безпеки України Григорій Руденко. Їхній союз, за доступними публічними матеріалами, поєднав світ мистецтва з державною службою та активною підтримкою захисників.
Шлюб став для співачки не лише особистою історією, а й символом спільних цінностей: відданості Україні, готовності бути поруч у найскладніші часи та поєднання творчості з реальною допомогою фронту. Ярослава зберігає приватність особистого життя, проте відомо, що чоловік іноді супроводжував її у поїздках і дбав про безпеку під час виступів у зоні бойових дій.
Її шлях від полтавського села до національної сцени — це історія стійкості, таланту та щоденної праці, де родинна підтримка відіграла важливу роль у моменти, коли голос ставав зброєю проти відчаю.
Коріння на полтавській землі
Ярослава Василівна Руденко народилася 27 січня 1989 року в селі Рудка колишнього Гребінківського району Полтавської області. Дитинство почалося не з легких мелодій, а з випробування. Коли дівчинці виповнився рік, батько за наполяганням своєї матері вигнав матір з дитиною на вулицю. Вони переночували в сусідів, а вранці приїхали мамині батьки й забрали їх до себе.
Бабуся й дідусь — прості селяни, городник і доярка — подарували онуці тепло, мудрість і любов до землі. У їхньому домі завжди звучали народні пісні, які Ярослава вбирала з молоком матері. Дідусь розповідав казки, бабуся пекла смаколики. Саме там сформувалася та внутрішня сила, яка згодом допомагала вистояти на сцені й на передовій.
У сільській школі дівчинка співала в хорі, грала на фортепіано. Середню освіту здобула в Гребінківській гімназії. Музика стала не просто хобі — вона стала диханням.
Київ: випробування мрії
Переїзд до столиці виявився жорстоким іспитом. Без зв’язків, без грошей, з великою мрією стати професійною співачкою Ярослава влаштовувалася на будь-яку роботу. Прибиральниця, няня, гувернантка — так вона заробляла на життя й на навчання.
Вона закінчила Київський національний університет культури і мистецтв, пізніше — Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова. Паралельно пройшла вокальну студію при Національному хорі імені Григорія Верьовки й співала в цьому легендарному колективі. Кожен день починався рано, а закінчувався пізно. Втома накопичувалася, але голос ставав сильнішим.
Служба в ансамблі ЗСУ та Національній філармонії
З 2009 року Ярослава — вокалістка Заслуженого академічного ансамблю пісні і танцю Збройних сил України. З 2012-го — солістка Національної філармонії України. Вона майстерно поєднує автентичний народний спів з сучасними аранжуваннями. Репертуар охоплює полтавські ліричні пісні, козацькі, патріотичні твори.
Вона випустила альбоми «Тобі», «Заспівай, моя родино», «Нескорена». Зняла кліпи «Спасибі Вам, мамо», «Батько і мати», «До бою». Її голос звучить на телебаченні, радіо, великих сценах. Але найважливіше — це сцені, де немає рампи, а є окопи й бліндажі.
Науковий шлях: кандидат мистецтвознавства
У 2019 році Ярослава захистила дисертацію «Творчість Раїси Кириченко у контексті музично-пісенного мистецтва Полтавщини (кінець ХХ — початок ХХІ ст.)». Вона не просто співачка — вона дослідниця, яка зберігає й аналізує спадщину землячки. Кандидатський ступінь став визнанням глибокого розуміння народної традиції, яку вона несе у світ.
Голос, що долає канонаду
З перших місяців АТО у 2014 році Ярослава почала їздити на передову. Понад тисячу концертів для захисників — це не просто цифра. Це години, коли її голос звучав під обстрілами, коли солдати плакали й підспівували. Пісня «Слава нашим ЗСУ» стала неофіційним гімном багатьох підрозділів.
Вона виступала для поранених, для дітей загиблих героїв, возила гуманітарну допомогу. У 2016 році в інтерв’ю вона згадувала, що чоловік, сам колишній військовий, іноді супроводжував її й лаяв за ризики. «Твоя зброя — голос», — казав він. Ці слова стали для неї опорою.
У 2025 році Президент України Володимир Зеленський присвоїв Ярославі Руденко звання Народної артистки України. Вона отримала ордени княгині Ольги ІІ та ІІІ ступенів, медалі «За гуманітарну участь в АТО» та «За сприяння розвитку Збройним силам України».
Особисте життя: шлюб з генералом СБУ
Ярослава Руденко до шлюбу носила прізвище Кривошеєва. Згідно з матеріалами сайту poltavchanka.info, її чоловіком є генерал-майор СБУ Григорій Руденко. Їхній шлюб описують як історію кохання, що символічно поєднала мистецтво й військову службу. Разом вони створили творчий тандем: концертна діяльність органічно доповнювалася підтримкою армії, спільними поїздками на передову з виступами й гуманітарною допомогою.
У старіших інтерв’ю співачка згадувала, що чоловік дбає про її безпеку під час небезпечних поїздок. Сьогодні Ярослава свідомо тримає чітку межу між творчістю й особистим життям. У дописах у соцмережах вона неодноразово наголошувала: «Це моє особисте життя». Вона говорить про бажання стати мамою, але підкреслює — це вибір кожної жінки, і ніхто не має права вимагати звіту.
Її позиція щодо приватності — це не відстороненість, а захист внутрішнього простору, де народжується сила для сцени.
Цікаві факти про Ярославу Руденко
- Народилася в селі Рудка на Полтавщині, де й досі черпає натхнення від рідної землі та народних мелодій.
- У 2025 році указом Президента отримала найвище звання — Народна артистка України.
- Захистила кандидатську дисертацію про творчість землячки Раїси Кириченко — це науковий внесок у збереження полтавської пісенної традиції.
- Дала понад 1000 концертів для військових з 2014 року, виступаючи навіть під обстрілами.
- Пісня «Слава нашим ЗСУ» набрала мільйони переглядів і стала справжнім символом підтримки армії.
- Працює в одному колективі з 2009 року — ансамбль ЗСУ став для неї другою родиною.
- Офіційний YouTube-канал співачки має понад 65 тисяч підписників і сотні відео з виступами.
- У 2016 році в інтерв’ю згадувала, що чоловік, колишній військовий, іноді супроводжував її на фронт і турбувався про безпеку.
Культурна місія в часи випробувань
Ярослава Руденко не просто виконує пісні. Вона зберігає українську ідентичність через голос. У часи, коли хтось намагається привласнити народну спадщину, її виступи стають актом культурного спротиву. Вона збирає й записує старовинні мелодії Полтавщини, передає їх молодим виконавцям.
Її концерти для воїнів — це не розвага. Це момент, коли людина, яка щойно повернулася з бойового завдання, може відчути, що її пам’ятають, що за нею стоїть ціла країна. Голос Ярослави в бліндажі звучить інакше, ніж у філармонії. Він ближчий, тепліший, сильніший.
Сучасність і нові горизонти
Сьогодні Ярослава продовжує активну діяльність. Нові пісні, кліпи, гастролі, наукова робота. Вона залишається вірною собі: сільська дівчина з Полтавщини, яка не забула, звідки прийшла, і не зрадила тих, хто потребує її голосу найбільше.
Чоловік Григорій Руденко, генерал-майор СБУ, за доступними відомостями, став частиною цієї історії — людиною, яка розділила з нею цінності служіння та любові до Батьківщини. Деталі їхнього життя Ярослава свідомо не розголошує, даючи зрозуміти: справжня підтримка не завжди потребує публічності.
Її приклад показує, що за кожним сильним голосом стоїть історія стійкості, праці й тихої, але надійної опори. А пісня, народжена в серці, здатна долати будь-які відстані — від полтавського села до окопів на сході.