Історія Мінських домовленостей 2014–2015 років демонструє, що російський лідер Володимир Путін сприймає дипломатію як продовження війни іншими засобами. Джерело зазначає, що під час переговорів у Мінську Москва намагалася відвернути увагу від України та дестабілізувати ситуацію в Європі.
«Він сподівався, що інтерес до України згасне, а після цього — спровокувати політичний колапс у Києві. Коли бажані результати не матеріалізувалися, Путін знову вдався до війни», — йдеться в матеріалі.
Автори прогнозують: у разі нового припинення вогню Путін діятиме за тією ж схемою. Перемир’я стане для нього обхідним шляхом до військових цілей. Війна в Україні зайшла в глухий кут, тож Москва може вдатися до ескалації — посилити ракетні удари або навіть атакувати оборонну інфраструктуру європейських країн, таких як Польща чи держави Балтії. Водночас невдоволення всередині Росії може змусити Кремль погодитися на перемир’я.
Яким може бути перемир’я
Путін, який бачить Росію як світову державу, не обмежить переговори лише Україною. Він прагне створити пояс слухняних сусідів за прикладом Білорусі. Це неможливо без підпорядкування України. Європейські країни відмовляються вести переговори за рахунок Києва.
«Путін погодився б на припинення вогню лише в тому випадку, якби це сприяло досягненню його початкових військових цілей», — пишуть автори. Він наполягатиме на виборах в Україні, щоб маніпулювати процесом, поширювати наративи про корупцію та послаблювати європейську підтримку. Під час переговорів Росія діятиме заплутано, просуваючи країни, готові визнати її військову присутність на окупованих територіях.
Стійке врегулювання можливе лише за умови, що Москва відмовиться від намірів домінувати над Україною. Це малоймовірно, доки Путін залишається при владі. Тому допомога Україні має зберігатися та розширюватися для довгострокової безпеки.