Сергій Лазановський біографія переможця «Голосу країни» та митця з карпатським серцем

Сергій Лазановський, відомий під сценічним псевдонімом RIDNYI, — це український співак, актор театру та кіно, телеведучий, диктор і викладач, чия творчість поєднує глибоке коріння Прикарпаття з сучасною естрадою. Народжений 26 червня 1995 року в селі Попельники Снятинського району Івано-Франківської області, він пройшов шлях від сільського хлопця, який співав у саду, уявляючи кущі та дерева своїми першими слухачами, до переможця 11 сезону талант-шоу «Голос країни» у 2021 році. Його голос, насичений карпатською силою та щирістю, став символом відродження української музики, особливо в часи випробувань. Лазановський не просто співає — він проживає кожну пісню, черпаючи натхнення з гуцульських мелодій, сімейних традицій та особистого досвіду, що робить його творчість близькою як початківцям, так і тим, хто шукає глибокі емоційні переживання в мистецтві.

Його біографія — це історія про вибір, наполегливість і любов до рідної землі. Від мрії стати фармацевтом під впливом брата до вступу на театральне відділення Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, від роботи актором у Івано-Франківському національному академічному обласному музично-драматичному театрі імені Івана Франка до повноцінної музичної кар’єри під лейблом TAVR Records — кожен етап додавав нових граней його таланту. Перемога в «Голосі країни» під керівництвом Надії Дорофєєвої відкрила двері до великої сцени, але справжнім випробуванням стала повномасштабна війна, коли артист активно підтримував Збройні сили України через благодійні концерти, волонтерство та патріотичні пісні. Сьогодні, у 2026 році, після планової операції та відновлення, Сергій продовжує випускати нові треки, проводити концерти та викладати, доводячи, що справжній митець залишається вірним собі й своїй аудиторії незалежно від обставин.

Унікальність Лазановського полягає в автентичності: псевдонім RIDNYI («Рідний») народився після перемоги як відображення його зв’язку з корінням, родиною та Україною. Він не відривається від Прикарпаття, живе в Івано-Франківську, викладає в Університеті Короля Данила та ділиться досвідом зі студентами. Його дискографія налічує десятки синглів і кліпів, а концерти збирають тисячі людей, які шукають у його музиці не лише розвагу, а й підтримку, надію та відлуння рідного дому. Ця біографія надихає: вона показує, як звичайна людина з маленького села може стати голосом нації, зберігаючи при цьому теплоту й гумор навіть у найскладніші моменти життя.

Дитинство серед карпатських гір та перші мелодії

Сергій Сергійович Лазановський народився 26 червня 1995 року в селі Попельники — невеликому куточку Снятинського району Івано-Франківської області, де карпатські пагорби ніби обіймають кожен дім. У родині, де мама медсестра з творчою жилкою, тато грає на скрипці, а прабабуся співала на весіллях, музика лунала завжди. На свята влаштовували сімейні концерти, а маленького Сергія часто ставили поряд — він «жував галстук» від хвилювання, але вже тоді вбирав у себе мелодії колядок і гуцульських пісень. Мати прищепила любов до класики та сучасних творів, а батьки й місцеві колядники стали першими вчителями.

Хлопець ріс серед природи: виходив у сад, гойдався на гойдалці й співав, уявляючи кущі та дерева своїми шанувальниками. До восьмого класу був упевнений — стане співаком. Але перехідний вік приніс сумніви: він навіть перестав розмовляти вголос, хоч потай наспівував улюблені мелодії. У дев’ятому класі спробував музичну школу — одразу в четвертий клас, — але теорія виявилася непростою, і хлопець швидко зрозумів, що його шлях лежить не через ноти на папері, а через живе відчуття голосу. Ці дитячі враження — гірське повітря, сімейні співи, зв’язок із землею — і досі живлять його творчість, надаючи голосу особливої глибини та теплоти, яку слухачі відчувають навіть у сучасних треках.

Освіта: від фармацевтичних мрій до сценічної майстерності

Після школи Сергій розглядав практичні професії. Брат став стоматологом, тож фармацевтика здавалася логічним вибором — «навчитися читати почерки лікарів» і допомагати людям. Три місяці наполегливо готувався до ЗНО з біології та хімії, але мама наполягала на історії — предметі, потрібному для театрального вступу. У 2012 році сім’я поїхала до Івано-Франківська: тато схиляв до медицини, проте мама з сином зайшли до приймальної комісії Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, подали оригінали документів і залишилися.

Вступні випробування стали справжнім випробуванням характеру. Сергій готувався лише три дні «по приколу», але виступив серйозно: декламував вірш, танцював, а на пісню жартома заспівав «Сало» Поплавського — журі підтанцьовувало. Вступив на державну форму навчання за спеціальністю «актор драматичного театру і кіно». У 2016–2017 роках здобув ступінь спеціаліста зі сценічного мистецтва та кваліфікацію диктора радіо і телебачення — обидва дипломи з відзнакою. Викладачі, зокрема О. Пастух з акторської майстерності та Н. Грицан зі сценічної мови, відточили його харизму та емоційність. Саме тут сформувалася основа: акторська підготовка навчила проживати емоції, а вокал — техніці та щирості. Цей вибір змінив усе — замість аптеки з’явилася сцена, яка стала справжнім покликанням.

Театр, телебачення та перші кроки в музиці

Після випуску в 2017 році Сергій одразу отримав запрошення до Івано-Франківського національного академічного обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка, де працював актором до 2020 року. Серед яскравих ролей — Дячок у «За двома зайцями», Яро в мюзиклі «Гуцулка Ксеня», Пес Бровко в «Дуже простій історії», Чак у «Змішаних почуттях», а також ролі в постановках Ростислава Держипільського («Вона-Земля», «Модільяні», «Гуцулка Ксеня») та Жюля Одрі («Калігула»). Театр дав досвід проживання різних характерів, але під час карантину прийшло розуміння: душа перегоріла, і місце в трупі вже не надихає. У вересні 2020 року написав заяву на звільнення, щоб повністю присвятити себе вокалу.

Паралельно розвивалася інша грань таланту. У 2018–2019 роках вів ранкові ефіри «Карпатський ранок» на UA:Карпати, а в 2020-му — розважальне шоу «7-ий поверх» на обласному телебаченні «Галичина». У 2019 році приєднався до проєкту Big Lazer разом із продюсеркою Іриною Батюк — це стало першим серйозним кроком у професійну музику. Виступи на весіллях, корпоративах і конкурсах, зокрема третє місце на міжнародному фестивалі «Carpathia Festival 2020» в Польщі з піснею «У небі», готували ґрунт для більшого прориву. Театральна дисципліна, телевізійна впевненість і перші музичні експерименти склали фундамент, на якому згодом виросла кар’єра RIDNYI.

«Голос країни-11»: мрія одинадцяти років стає реальністю

У 2021 році, у віці 25 років, Сергій вирішив спробувати сили в 11 сезоні «Голосу країни». Шлях був тернистим: записував відео для відбору, переживав відмови, боровся зі здоров’ям — рефлюксом, що залишився від театральних років, і частими застудами. На сліпих прослуховуваннях заспівав «You Are The Reason» Скотта Калума — голос, повний карпатської сили та щирості, повернув крісла всіх тренерів. Сергій обрав команду Надії Дорофєєвої: тепла, відкрита енергія наставниці підходила найкраще.

Батли, нокаути, повернення після вилучення — кожен етап супроводжувався сумнівами, але й неймовірною підтримкою. Перед фіналом хвилювався за тональності, навіть відмовився співати російськомовну пісню, обравши український варіант. 25 квітня 2021 року у фіналі з величезним відривом (близько 80 % голосів) Сергій Лазановський став переможцем. На сцені прозвучало: «З великим відривом… Перемагає Сергій Лазановський». Мама передчувала перемогу, а сам артист зізнавався: «Досі не вірю, що переміг і мрія одинадцяти років стала реальністю». Надія Дорофєєва з Володимиром Дантесом дотримали обіцянку й завітали до Попельників на Великдень — жест, що підкреслив людяність шоу. Перемога принесла контракт, тур і відкриття нової сторінки під псевдонімом RIDNYI.

RIDNYI: псевдонім, релізи та авторська творчість

Псевдонім RIDNYI народився природно — як відображення «рідного», близького, того, що йде з серця й коріння. Після перемоги почалася активна авторська діяльність у співпраці з Іриною Батюк та Романом Калином. У 2021 році вийшов альбом «Ніхто не одинокий на Різдво» з колядками та авторськими треками. У 2023-му — дебютний мініальбом «Етюди», де ліричні пісні «Плакала», «Божеволію» та інші розкрили емоційний діапазон митця.

За роки накопичилося понад 40 пісень і понад 30 відеокліпів. Серед помітних — «Мамина любов», «Найрідніші люди», «У небі», «Сила моя», «Залежність» (у стилі sad dance про емоційну співзалежність), «Вкрала ти», «Зорі», «Не кохай», «Ой там у лузі» feat. GreenJolly, «Не плач, красива». У 2025–2026 роках з’явилися «Шкільні роки», «Танці на столі», «Переживем», «Кіно-Вино». Багато треків стали вірусними в TikTok і Shazam, а кліпи знімає сам артист або з командою, експериментуючи з локаціями — від бібліотек до звичайних буднів. Музика Лазановського балансує між лірикою, патріотикою та сучасними аранжуваннями, зберігаючи при цьому гуцульський колорит і щирість.

Війна, волонтерство та патріотичний голос нації

Повномасштабне вторгнення 2022 року стало випробуванням і водночас каталізатором. Сергій активно включився в допомогу ЗСУ: благодійні концерти, збори на авто, дрони та обладнання. Разом із фондом «Жінки, ми сила» та іншими ініціативами передав кошти від виступів. Тимчасово влаштувався продавцем-консультантом у м’ясну крамницю — розвантажував, обслуговував покупців, щоб фінансово підтримати захисників і себе. «Це найменше, що я можу зробити», — говорив він, підкреслюючи, що не цурається жодної роботи, як вчили сільське дитинство та родина.

У цей період з’явилися потужні патріотичні треки: «Геть з України» (feat. DIRESH), «Зродились ми великої години», «Мамо, не плач», «Сила козака», «ЗСУ», «Переможна пісня». Вони стали гімнами опору, збирали мільйони переглядів і надихали воїнів та цивільних. Артист наголошував: спекуляція на темі війни неприпустима, але «мусимо впевнено тримати музичний фронт». У 2022 році отримав відзнаку «Честь і слава», а в 2026-му — номінацію на MUZVAR AWARDS. Його голос у ці роки став не просто розвагою, а підтримкою та нагадуванням про єдність.

Викладацька місія та повернення до коріння

Ще до «Голосу країни» Сергій почав викладати — асистентом кафедри естрадного вокального мистецтва в Університеті Короля Данила, а з 2024 року — викладачем фахового коледжу цього ж закладу. На заняттях поєднує акторську техніку з вокальною майстерністю, наголошуючи на щирості та емоційності: «Успіх приходить до тих, хто співає душею». Студенти отримують не лише знання, а й приклад того, як залишатися вірним собі в творчості. Педагогічна діяльність стала ще одним способом передавати досвід і підтримувати нове покоління митців Прикарпаття.

Останні роки: випробування, нові горизонти та незламність

У 2024–2026 роках кар’єра набрала нових обертів. Випуски синглів чергуються з концертами: тури 2025 року охопили міста України, а у вересні 2025-го відбувся перший великий сольний концерт у Києві (Caribbean Club) під назвою «Залежність» — з балетом, квартетом «Легені» та запрошеними гостями. У січні 2026 року артист переніс планову операцію, провів час у лікарні з гумором («Я не народжував, раптом що») і швидко повернувся до роботи. Нові треки 2026 року — «Шкільні роки», «Танці на столі» — демонструють еволюцію стилю, а YouTube-канал перевищив 133 тисячі підписників.

Сергій залишається в Івано-Франківську, балансує між гастролями та родинним теплом, планує нові альбоми та колаборації. Його філософія проста й глибока: поряд мають бути люди, які вірять у тебе, а справжні емоції народжуються з пережитого — кохання, розчарувань і перемог. У 2026 році, попри все, голос RIDNYI продовжує звучати як символ надії та рідного дому.

Цікаві факти про Сергія Лазановського

Сергій Лазановський — це не просто переможець шоу чи популярний співак. Це людина, чия біографія вчить: коріння дає силу, щирість відкриває серця, а наполегливість і гумор допомагають проходити навіть найважчі випробування. Його пісні звучать у домах по всій Україні та за її межами, нагадуючи про те, що «рідне» завжди поруч — у голосі, в серці й у спільній вірі в перемогу. Творчий шлях триває, і кожна нова мелодія продовжує цю живу, емоційну розповідь про людину з карпатським духом.

Джерела даних для фактологічної основи: Вікіпедія (українська) та офіційна сторінка Університету Короля Данила.