Готовність США надати Україні ліцензію на виробництво систем протиповітряної оборони Patriot може стати одним із найважливіших рішень для української оборонної промисловості. Проте експерти попереджають: навіть за наявності дозволу власні перехоплювачі Patriot з’являться не раніше ніж через кілька років, тоді як потреба в них є критичною вже сьогодні.
Бюрократія та обмежені запаси
Отримання ліцензії — добра новина, але лише за умови, що в України є час. Завод із виробництва пускових установок Patriot не збудувати за один день. Основна причина дефіциту нових перехоплювачів — гостра нестача в інших країнах-постачальниках, насамперед європейських. Триває міжнародна конкуренція за обмежені запаси, зазначає науковий співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень Джастін Бронк.
Японія та Південна Корея постійно збільшують замовлення через загрозу китайських балістичних ракет. Країни Близького Сходу поповнюють запаси після війни та іранських ударів. Європейські держави чекають поставок, щоб відновити те, що передали Україні, та збільшити власні арсенали.
Заява президента США сама по собі не є ліцензією. Потрібно щонайменше від шести місяців до року бюрократичних і політичних процедур, оскільки системи Patriot належать до технологій з жорстким контролем експорту. Лише після цього компанія Lockheed Martin зможе надати згоду. Президент США не уточнив, про який саме тип перехоплювачів ідеться — PAC-2 GEM-T чи PAC-3.
PAC-2 GEM-T призначена для ураження гелікоптерів, літаків і крилатих ракет. PAC-3 створена для перехоплення балістики. Із PAC-3 ймовірність збити російську балістичну ракету становить приблизно 30–50 відсотків, і зазвичай використовують одразу два перехоплювачі. Із PAC-2 GEM-T шанс падає нижче 10 відсотків.
Довгострокова інвестиція
Навіть у разі отримання права на виробництво PAC-3 це лише початок історії, яка може тривати ще багато років. У Європі Німеччина отримала право виробляти PAC-2 GEM-T у 2022 році, але перші перехоплювачі очікує лише у 2027-му. Україна зіткнеться з додатковими викликами: будівництвом заводу, який стане пріоритетною ціллю для російських ударів, і необхідністю розосередити виробничий ланцюг.
Києву доведеться чекати черги на компоненти та укладати контракти з субпідрядниками. Деякі елементи, зокрема активні радіолокаційні головки самонаведення, буде особливо складно отримати. Україна навряд чи випустить перший перехоплювач «зроблено в Україні» раніше ніж через кілька років. Це насамперед довгострокова інвестиція для створення власного стримувального потенціалу. Якщо завод запрацює, Україна матиме єдину в Європі виробничу лінію технології з високим попитом. Наразі ж немає жодного чарівного рішення, і експерти розглядають посилення ударів по джерелах російських атак як один із варіантів.