Богдан Йосипович Копитко народився 1964 року в селі Старе Село Пустомитівського району Львівської області й уособлює одну з найяскравіших історій трансформації в сучасній Україні. Від колишнього десантника зі судимістю та учасника кримінальних подій 90-х він пройшов шлях до впливового підприємця, який контролює активи в харчовій промисловості, будівництві та спорті. Його ім’я міцно пов’язане з Львівським холодокомбінатом, брендом морозива «Лімо», а також футбольними проєктами «Верес» і ПФК «Львів», куди він вклав значні кошти, прагнучи закріпити легальну репутацію та підтримати регіон.
Гучний замах на життя Копитка 29 серпня 2016 року під Львовом, під час якого загинули троє охоронців, став одним із найрезонансніших злочинів того часу й нагадав, наскільки тісно переплелися тіні минулого з поточними бізнес-інтересами. Попри все, підприємець зберіг і розвинув свої активи, демонструючи стійкість, характерну для людини з десантним загартуванням. У 2026 році його компанії продовжують працювати, генерувати дохід і навіть виходити на експорт, хоча оцінки діяльності залишаються неоднозначними через кримінальне минуле.
Сьогодні Копитко Богдан Йосипович залишається помітною фігурою Львівщини — не лише як власник виробничих потужностей, а й як інвестор у спорт та локальну економіку. Його історія показує, як людина може перебудувати життя після буремних років, зберігаючи вплив у рідному регіоні.
Ранні роки та військова служба
Народження в невеликому селі під Львовом сформувало характер Богдана Копитка з ранніх років. Старе Село — місце з сильними галицькими традиціями, де родинні зв’язки та працьовитість цінувалися понад усе. У 80-х роках він пройшов строкову службу в десантних військах, де отримав перше серйозне випробування. Саме там сталася групова бійка, за яку Копитко отримав судимість.
Цей епізод не став для нього кінцем шляху, а радше загартував. Десантна підготовка навчила швидко реагувати, зберігати холодну голову в екстремальних ситуаціях і покладатися на побратимів. Після звільнення з армії він повернувся до Львова, де на той момент уже вирувало нове життя — епоха перших кооперативів, тіньової економіки та формування кримінальних угруповань.
Кримінальне минуле в буремні 90-ті
Початок 90-х в Україні для багатьох став періодом виживання й швидких рішень. Богдан Копитко приєднався до бригади Ореста Завінського, відомого під прізвиськом «Завіня». Ця група була однією з впливових у Львові. Після загибелі Завінського в червні 1994 року Копитко створив власну команду з близьких соратників і отримав прізвисько «Копито» — символ твердості та впертості.
У ті роки кримінальний світ Львова був жорстоким полем битв за території, ринки та вплив. Копитко проявив себе як організатор і лідер, здатний утримувати людей навколо себе. Проте вже близько 1996–1997 років він почав відходити від кримінальних практик і шукати легальні шляхи. Це був не раптовий стрибок, а поступовий перехід, типовий для багатьох тогочасних авторитетів, які намагалися закріпити здобутки в новій економічній реальності.
Перехід до легального бізнесу та початок імперії
Купівля чи встановлення контролю над Львівським холодокомбінатом стала поворотним моментом. Підприємство, засноване ще 1942 року німцями як холодильний комплекс, після війни почало виробляти морозиво. У 90-ті завод ледь виживав, але Копитко побачив у ньому потенціал. Він модернізував виробництво, запровадив нові технології та вивів бренд «Лімо» на ринок.
Цей крок вимагав не лише капіталу, а й уміння працювати в умовах нестабільної економіки, корупції та конкуренції. Копитко зумів зберегти підприємство діючим навіть у найважчі роки. Поступово до морозива додалися інші напрямки — молочна промисловість, торгівля, логістика та будівництво. Диверсифікація стала ключем до стійкості: коли один сектор просідав, інші тримали баланс.
Львівський холодокомбінат та бренд «Лімо»
Сьогодні ПрАТ «Львівський холодокомбінат» — одне з провідних підприємств України у своїй галузі. Завод виробляє понад 13 тисяч тонн морозива на рік, асортимент налічує понад 110 позицій: ріжки, ескімо, вафельні стакани, торти, рулети та фруктовий лід. З 2010 року тут також випускають заморожені напівфабрикати преміум-класу — пельмені та вареники під тією ж торговою маркою.
Підприємство сертифіковане за стандартами ISO 9001 та ISO 22000, що підтверджує якість і безпеку продукції. У сезон на заводі працює до 1000 людей, у звичайний час — близько 400. У 2025 році бренд «Лімо» вийшов на експорт до Бразилії — це стало символом того, як радянський завод перетворився на сучасного гравця міжнародного ринку.
Копитко Богдан Йосипович є кінцевим бенефіціаром підприємства з часткою понад 50 %. Це не просто бізнес — це частина галицької ідентичності, де морозиво асоціюється з літом, родинними святами та локальним виробництвом.
Футбол як нова арена: інвестиції в «Верес» та ПФК «Львів»
Спорт став для Копитка способом поєднати бізнес-інтереси з емоційною прихильністю до рідного регіону. У 2017–2018 роках він увійшов до складу засновників рівненського «Вереса», а згодом став президентом клубу. Пізніше з’явився ПФК «Львів» — проєкт, у який інвестували мільйони гривень. Клуб грав в Українській Прем’єр-Лізі, розвивав дитячі академії та арену «Львів».
Футбол для Копитка — не лише інвестиція, а й платформа для легітимізації. Він відвідував тренування, святкував 55-річчя на базі команди в 2019 році та підтримував юнацькі школи. У 2023 році з’являлися пропозиції продати клуб за мільйони євро, але контроль залишився. Ці кроки показують, як людина з минулим намагається залишити по собі не лише фабрику, а й позитивний слід у спорті.
Замах на життя 29 серпня 2016 року
29 серпня 2016 року близько 10:20 ранку кортеж Копитка рухався біля Старого Села. На дорозі спрацював фугас, потім почався кулеметний обстріл — правоохоронці пізніше зібрали близько 100 гільз. У нападі використовували гранатомет. Копитко їхав у другому автомобілі й уцілів. Троє охоронців — Роман Савка, Віталій Статутяк та Андрій Стецишин — загинули. Четвертий отримав поранення.
Розслідування тривало роками: провели понад 80 експертиз, допитали більше 100 свідків. Організатором визнали Дмитра Гаврилюка, якого в 2024 році засудили до довічного ув’язнення. Замах кваліфікували як замовне вбивство, пов’язане з переділом сфер впливу або помстою з 90-х. Копитко особисто оплатив поховання загиблих охоронців. Ця трагедія стала найкривавішим епізодом у його публічній біографії й остаточно закріпила образ людини, яка виживає в найжорсткіших умовах.
Бізнес-імперія сьогодні: компанії та досягнення 2026 року
Станом на 2026 рік імперія Копитка Богдана Йосиповича залишається диверсифікованою та стабільною. Окрім холодокомбінату, він контролює або є бенефіціаром низки підприємств у молочній галузі, торгівлі, енергетиці та спорті. Дохід пов’язаних компаній у Львівській області перевищує мільярд гривень щорічно.
Ось ключові активи (дані з відкритих бізнес-реєстрів):
| Компанія | Роль Копитка | Основна діяльність | Примітки |
|---|---|---|---|
| ПРАТ «Львівський холодокомбінат» | Кінцевий бенефіціар (понад 50 %) | Виробництво морозива «Лімо» | 13 000+ тонн на рік, експорт до Бразилії |
| ТЗОВ «ПФК „Львів“» | Власник (90 %) | Футбольний клуб | Інвестиції в УПЛ та академії |
| ПАТ «Дрогобицький молочний завод» | Засновник / бенефіціар | Молочна промисловість | Доповнює холодокомбінат |
| ТОВ «Торговий дім „Глобус“» | Засновник | Оптова торгівля та логістика | Підтримка дистрибуції |
| ТОВ «Лідер Моноліт» (та пов’язані) | Власник / пов’язаний | Будівництво | Нерухомість у Львові |
(дані з відкритих реєстрів бізнесу)
Ця структура дозволяє переживати кризи — від 2008 та 2014 років до пандемії. Копитко уникає зайвої публічності, але його присутність у ключових галузях Львівщини відчутна.
Цікаві факти про Богдана Копитка
- Судимість у десантних військах. Під час служби в 80-х Богдан Копитко отримав судимість за участь у груповій бійці — це стало першим серйозним випробуванням, яке, за спогадами знайомих, лише загартувало характер майбутнього бізнесмена.
- Прізвисько «Копито». Воно з’явилося в 90-ті після створення власної групи й символізувало твердість і впертість — якості, які допомогли як у кримінальному світі, так і в бізнесі.
- Три охоронці, які віддали життя. У 2016 році під час замаху загинули Роман Савка, Віталій Статутяк та Андрій Стецишин. Копитко особисто оплатив їхні поховання — жест, який запам’ятався багатьом.
- Експорт «Лімо» до Бразилії. У 2025 році морозиво львівського виробництва вперше офіційно вийшло на латиноамериканський ринок — це стало вагомим кроком для пострадянського підприємства.
- Футбольна пристрасть. Копитко не просто інвестував у клуби — він регулярно відвідував тренування та навіть святкував свій 55-річчя на базі ПФК «Львів» у 2019 році.
- Дружина та діти. Дружина Богдана Йосиповича померла в 2014 році. У нього двоє дітей; син Юрій також бере участь у деяких бізнес-проєктах родини.
- Підтримка Помаранчевої революції. У 2004 році Копитко щиро підтримував події на Майдані, хоча пізніше, за словами близьких, розчарувався в багатьох лідерах того часу.
Історія Копитка Богдана Йосиповича продовжує розвиватися. Від селянського хлопця з галицького села через десантні казарми, кримінальні розборки 90-х і гучний замах 2016 року він прийшов до статусу людини, яка реально впливає на економіку та спорт Львівщини. Його шлях — це не про романтику минулого, а про практичну здатність виживати, адаптуватися та будувати. У 2026 році імперія «Лімо», футбольні клуби та інші активи продовжують працювати, нагадуючи, що навіть у найтемніших главах життя можна знайти сили для нового старту.