Візит Володимира Путіна до Китаю продемонстрував не лише публічну дружбу між Москвою та Пекіном, а й дедалі глибшу залежність Росії від Сі Цзіньпіна на тлі війни проти України та протистояння із Заходом.
Лідери вкотре обговорювали багатополярний світ і стратегічне партнерство. Путін назвав відносини безпрецедентними, а Сі Цзіньпін — історичним максимумом всебічного партнерства. За дипломатичними посмішками, однак, приховується нерівний баланс сил.
Газова угода зірвалася, акції Газпрому впали
Москва сподівалася на домовленість щодо газопроводу Сила Сибіру-2. Угоди не підписали. Китай уникнув конкретних зобов’язань, а акції Газпрому після саміту впали на 3,5%. Пекін не поспішає ставити лише на російські ресурси та нарощує закупівлі зрідженого газу з інших країн.
На тлі війни Росія покладається на китайські технології, мікроелектроніку, компоненти для дронів і ракет, шини та матеріали для боєприпасів. Китай, розуміючи залежність Москви, веде жорсткі переговори та купує газ на 20–30% дешевше, ніж для інших покупців.
У російських елітах зростає занепокоєння. Спецслужби фіксують активізацію китайського шпигунства, бізнес скаржиться на витіснення місцевих виробників, а військові побоюються посилення КНР біля кордону. Окреме занепокоєння викликає майбутнє керівництво Китаю після Сі Цзіньпіна.
Аналітики зазначають, що Китай не зацікавлений у поразці Росії, проте співпрацює лише на власних умовах. Сі демонструє дипломатичну підтримку, дозволяючи Путіну зберігати образ світового лідера, однак уникає кроків, які можуть зашкодити китайським інтересам. Як зазначив експерт, Пекін знає, що має перевагу, і відповідно торгується.
Війна проти України різко посилила залежність Росії від Китаю. Через санкції та економічні проблеми Кремль дедалі більше потребує китайських ринків, технологій та політичної підтримки. Для Путіна головним залишається продовження війни та збереження влади, навіть ціною болючих компромісів.