Російська армія майже повністю відмовилася від тактики так званих “м’ясних штурмів”. Раніше командування кидало в атаку великі хвилі піхоти, намагаючись виснажити українську оборону чисельною перевагою. Тепер окупанти частіше використовують малі диверсійно-штурмові групи по двоє-четверо військових. Вони намагаються непомітно просочитися крізь позиції ЗСУ. Про це повідомляє джерело.
Від масованих атак до малих груп
У перші роки повномасштабного вторгнення російська армія просувалася масованими атаками живою силою та бронетехнікою. Ця тактика коштувала Кремлю величезних втрат. З початку вторгнення російська армія втратила близько 1,3 млн військовослужбовців, з них приблизно 325 тисяч – загиблі.
Розвиток технологій змінив поле бою. Безпілотники патрулюють лінію фронту й швидко виявляють скупчення військ. Системи радіоелектронної боротьби ускладнюють координацію. Традиційні “людські хвилі” стали менш ефективними.
Експерти пояснюють нову тактику
Аналітик програми Росії та Євразії британського аналітичного центру Chatham House Кір Джайлз пояснив: нова російська тактика – реакція на “прозоре поле бою”. Будь-які переміщення швидко помічаються сучасними технологіями.
“Замість великих груп російських солдатів, які рухаються вперед відкритою місцевістю як ‘губки для куль’, нинішня тактика передбачає повільне приховане проникнення через прогалини в українських позиціях на лінії фронту”, – сказав він.
За даними американського Інституту вивчення війни, наприкінці квітня російські атаки здійснювалися силами взводу або меншими групами. Аналітики Critical Threats Project зазначають: українські сили часто виявляють і уражають такі групи, але повністю зупинити їх буває складно.
Старший аналітик Українського центру безпеки та співпраці Антон Земляний розповів: основу нової тактики становлять невеликі піхотні групи, які діють парами або малими командами. Координація йде через командирів штурмових груп, які підтримують зв’язок із командуванням роти чи батальйону.
Російські командні пункти використовують дрони для коригування дій і передачі інформації про українські війська. “Ці невеликі групи намагаються уникати прямого бою і натомість обходять українські укріплення, проникаючи глибше в оборонні лінії”, – зазначив Земляний.
Після просочування групи закріплюються в покинутих будівлях, посадках чи вирвах. Вони чекають підкріплення. Мета – створити загрозу з несподіваних напрямків.
Навіть новий підхід не гарантує успіху. За словами Земляного, виживання груп низьке. “Навіть коли деяким бійцям вдається просочитися, їх зазвичай виявляють та знищують безпілотники або ліквідують українські підрозділи. Прорвати оборону такими групами неможливо. Можливий лише повільний, повзучий наступ, що призводить до дуже обмежених територіальних здобутків ціною великих втрат на квадратний кілометр”, – підкреслив експерт.