Європейські лідери дедалі частіше попереджають про ризик масштабної війни на континенті. Проте їхні дії залишаються непослідовними, особливо в питанні підтримки України. Про це йдеться в аналітичній статті видання.
Під час саміту ЄС на Кіпрі 23–24 квітня прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск наголосив на загрозі російського вторгнення в Європу найближчим часом. Він закликав посилювати оборону в рамках НАТО та ЄС.
Та попри гучні заяви, реальні кроки виглядають стриманими. Цього місяця ЄС схвалив кредит для України на 90 млрд євро. Водночас дискусії про членство в блоці ускладнені. Франція й Німеччина уникають підтримки швидкого приєднання, на якому наполягає президент Володимир Зеленський. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив: “Країна не може приєднатися до ЄС під час війни та повинна відповідати суворим стандартам”.
Безпека проти економіки
Такі застереження частково виправдані: Україна лишається вразливою демократією з проблемами корупції та невизначеними кордонами. Крім того, європейські фермери побоюються конкуренції від потужного аграрного сектору України, хоч систему субсидій в ЄС давно критикують.
Прихильники інтеграції підкреслюють стратегічну цінність України. Країна має найчисельнішу армію в Європі та сучасні військові технології. Президент Фінляндії Александр Стубб зазначив: “Ми, європейці, маємо зрозуміти, що Україна нам потрібна більше, ніж ми їй”.
Тим часом перспективи вступу України до НАТО відпали. Західні чиновники називають ці амбіції “мертвими” на найближче майбутнє.
Україна або війна
Франція та Німеччина пропонують компроміси: участь України в інституціях ЄС без права голосу чи поширення на неї статті 42.7 договорів ЄС про взаємну оборону. На кіпрському саміті доручили вивчити ці механізми.
Європейські лідери не закривають двері для Києва. Мерц наголосив, що для мирного договору потрібна перспектива повноправного членства. Проте в Європі панує розгубленість. Політики вагаються між економічними ризиками та безпековими зобов’язаннями.
Ключове питання — оцінка загрози. Якщо війна з Росією реальна, інтеграція України стає нагальною. Не всі європейці бачать конфлікт неминучим і готові воювати без України у своєму клубі.