Керівниця 31-ї Української антарктичної експедиції Анжеліка Ганчук в інтерв’ю поділилася враженнями від роботи на станції «Академік Вернадський». Метеорологиня стала першою жінкою, яка очолила річну українську експедицію в Антарктику. Це її друга поїздка туди – у 2022–2023 роках вона брала участь у 27-й УАЕ.
Цьогорічна команда на острові Галіндез налічує 14 учасників: дев’ятеро вчених (чотири метеорологи, три біологи, два геофізики) та п’ятеро спеціалістів із життєзабезпечення (системний адміністратор, дизеліст, механік, лікарка, кухар). Серед них три жінки й одинадцять чоловіків, четверо новачків. Наймолодшому – 23 роки, найстаршому – 56.
Перша жінка-керівниця: гендерні виклики та історія
«В більшості країн, зокрема США, Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії, – цілком нормально, щоб жінка очолювала антарктичну експедицію, або певну наукову програму. Тобто там ти – або керівник наукової програми, або – експедиції. Також часто буває, що посади очільника експедиції та очільника станції обіймають різні люди. А у нашому випадку це все в одному: керівник станції та керівник експедиції одночасно».
Ганчук пояснює минулу «забону» на жінок в українських експедиціях пережитками минулого. «А чому забороняли жінкам читати, ходити до школу, голосувати й мати право хоча б на щось?! Це історичний контекст: жінка не має права тому, що вона – жінка, їй потрібно варити борщі і народжувати дітей». Зміни почалися 2018 року з призначенням Євгена Дикого керівником Національного антарктичного наукового центру.
Лідерка згадує рішення в екстремальних умовах: від прогнозів стихій у метеорології до логістики під час війни. У 2022-му перша експедиція збіглася з рейсом криголама «Ноосфера» та повномасштабним вторгненням. Попередня команда рвалася додому, але станцію врятували, уникнувши політичних і наукових втрат.
Життя на кризі: від клімату до зірок
Анжеліка Ганчук називає Антарктику «хворобою полярника». «Тільки там можна побачити те, чого звідси нам не видно». Фізпідготовка обов’язкова: тести на витривалість до холоду й низького тиску. Особисті речі – два баули по 23 кг теплих костюмів, флісів, термухи.
Цього разу снігу мало: клімат теплішає, льодовики тануть, з’являються річки. «Коли я приїхала сюди у 2022 році у той же час, на станції було десь пів метра снігу. Зараз тут тільки багаторічні льодовики та сніг у горах». Протока Дрейка цього разу була спокійною.
День на станції – без вихідних: метеорологи працюють добу через добу, керівниця поєднує ролі. Вільний час – рідкість, хобі (гітара, малювання) відкладаються.
З метеорологічної перспективи: небезпечних явищ більшає через урбанізацію та локальні зливи. Українські фахівці не гірші за іноземних, бракує лише ресурсів. Океанологія вимагає виїздів на човнах: зонди для аналізу солоності, температури.
Зустрічі з тваринами – норма: кити, тюлені, пінгвіни. «Кити випірнув зовсім поруч з нами. Видихнув і отим фонтаном нас усіх облив» (сміється). Косатки й морські леопарди – небезпека, від них тікають.
Шеврон 31-ї УАЕ унікальний: станція, пінгвіни, антарктична щука, радіозонд, полярне сяйво, перламутрові хмари.
Спільне Антарктики з космосом: «Коли ясні ночі і приходить антициклон із прозорим повітрям, то зорі тут видно абсолютно не так, як в Україні. Тут видно центр нашої галактики. Зоряне небо виглядає незвичним і через це таке відчуття, що ти перебуваєш зовсім близько до космосу».
Найбільше вражають рослини: щучник, перлинниця, що квітнуть біля льодовиків мільйонної давності. «Тут ти усвідомлюєш, що є лише маленькою піщинкою всесвіту. Було б класно, якби усі світові лідери проходили через це відчуття».
Російська станція – далеко, Антарктида діє за мирним договором без зброї.