Олександр Куницький народився 25 серпня 1983 року в Запоріжжі, місті, де промислові гіганти переплітаються з бурхливою рікою Дніпро, формуючи характер його мешканців – твердий, як сталь, і непередбачуваний, як степовий вітер. З дитинства він ріс у типовій пострадянській реальності, де мрії про велике майбутнє часто стикалися з буденними викликами. Освіта в Центрі професійної технічної освіти №6 Запоріжжя визначила його першу спеціальність – кухар-кондитер, професія, яка здається скромною, але вимагає точності й креативності, ніби створення політичної стратегії з нуля. Цей фон – не просто факт з резюме, а основа для розуміння, як блогер і підприємець перетворився на народного депутата, хай і з неоднозначною репутацією.
Його шлях у громадську сферу почався не з парламентських крісел, а з вулиць Харкова, де як керівник ГО “Чистий Харків” він боровся з комунальним безладом. Уявіть: купи сміття на околицях, занедбані парки – і ось з’являється ентузіаст, який мобілізує волонтерів, щоб перетворити хаос на порядок. Це був період, коли Куницький набував популярності в соцмережах під ніком ZpSanek, ділячись гострими коментарями про міське господарство. Блогерство стало його трампліном: мільйони переглядів, дискусії, де він не цурався конфліктів, навіть бійок, що призвело до розшуку поліцією у 2019-му. Такий бекграунд робить його фігурою, близькою до “свого хлопця” для багатьох виборців.
Політична кар’єра Куницького спалахнула яскраво, як феєрверк на День Незалежності. У 2019 році, на позачергових виборах до Верховної Ради IX скликання, він переміг у мажоритарному окрузі №169 (Харків) від партії “Слуга народу”, набравши понад 30% голосів. Це був час ейфорії “нових облич”, коли свіжі сили обіцяли перезавантаження. Олександр Куницький став народним депутатом, увійшовши до фракції “Слуга народу”, де зосередився на питаннях ЖКГ, екології та місцевих ініціатив. Його робота в комітетах, законопроєкти про чистоту міст – все це відлунювало його попередню діяльність, але парламент додав масштабу.
Ранні роки та формування характеру
Запоріжжя 80-х – це не просто адреса в паспорті, а ковальня для характерів. Олександр Олегович ріс у родині, де, за даними біографічних джерел, пріоритетом була практична справа, а не абстрактні мрії. Після ПТУ №6, де опанував кондитерське мистецтво – від тіста до глазурі, – він не пішов у ресторанний бізнес, а повернувся обличчям до дизайну. Графічний дизайнер за фахом, Куницький створював візуали для локальних проєктів, що розвинуло в ньому талант до комунікації. Цікаво, як ця креативність пізніше перейшла в блогерство: пости з фото смітників, іронічні меми про чиновників – усе це резонувало з аудиторією, втомленою від байдужості влади.
Переїзд до Харкова став поворотним. Місто з його динамікою, вуличними протестами та комунальними війнами стало ідеальним полем для активності. ГО “Чистий Харків”, заснована ним, зібрала тисячі прихильників. Вони прибирали парки, боролися з нелегальними сміттєзвалищами, проводили акції. Куницький не просто організовував – він фільмував, коментував, провокував дискусії. Його стиль: прямота, часом груба, але щира. У 2018-му це принесло славу, але й проблеми – бійка з активістом призвела до кримінальної справи. Поліція розшукувала його станом на серпень 2019-го, але вибори все згладили.
Цей епізод підкреслює парадокс його постаті: з одного боку, герой локальних змін, з іншого – фігура, що балансує на межі закону.
Політичний злет: від блогера до нардепа
Вибори 2019-го – це був вир подій. “Слуга народу” шукала свіжі обличчя, і ZpSanek ідеально вписався: молодий (36 років), харизматичний, з досвідом grassroots-активізму. У окрузі №169 він обійшов ветеранів політики, обіцяючи чисті вулиці, ремонт доріг, антикорупцію на місцях. Результати: 32 тисячі голосів за нього проти 20 тисяч у найближчого конкурента. У Раді Куницький увійшов до Комітету з питань організації державної влади, але його фішка – екологічні ініціативи.
Він став співавтором понад 20 законопроєктів, зокрема про сортування сміття, відповідальність за незаконні звалища. У 2020-му його ГО розширилася, а пости в Telegram набирали сотні тисяч переглядів. Та не все було гладко: критики звинувачували в лобіюванні приватного бізнесу, зокрема будівельних фірм у Харкові. Скандали з колегами по фракції, гострі заяви про “старих” еліт – усе це тримало його в центрі уваги. Був період, коли його називали “голосом вулиці” в парламенті.
Ключові законодавчі ініціативи
Ось перелік найпомітніших внесків Куницького в парламентську роботу. Ці проєкти відображають його фокус на локальних проблемах:
- Законопроєкт про управління відходами (№ 2207-1): Пропонував штрафи за сміття на вулицях і стимули для громадських прибирань. Пройшов перше читання, але застряг через лобі.
- Реєстр зелених зон: Ініціатива створити цифрову карту парків Харківщини, щоб запобігти незаконній вирубці. Реалізована частково в 2021-му.
- Антикорупція в ЖКГ: Проєкт про прозорі тендери на прибирання – натхненний його ГО-досвідом.
Після списку варто додати: ці ініціативи не завжди завершувалися успіхом, але вони показують, як блогерський запал переходив у реальну політику. Джерела: офіційний портал Верховної Ради України (itd.rada.gov.ua).
Скандали та контроверсії
Життя нардепа – не казка. Куницький привертав увагу не лише проєктами, а й бурхливим темпераментом. У 2019-му розшук за бійку: інцидент з активістом став вірусним відео. Пізніше – звинувачення в проросійських поглядах через старі пости, де він критикував Майдан. Громадянство Ізраїлю (подвійне, разом з українським) додало інтриги: як це вписується в образ “свого хлопця”? Критики з “Чесно” фіксували кнопкодавство на ранніх етапах, хоч пізніше він виправдався.
Найгучніший скандал – вересень 2024-го. Куницький виїхав до США нібито у відрядження для “міжпарламентського співробітництва”. З того часу – тиша. Станом на 2025 рік він не повернувся, мандат зберігає, але фракція “Слуга народу” обговорює позбавлення. Арахамія пояснював: “Не той випадок для термінових заходів”. Харківські виборці відчувають зраду – обіцянки чистоти міста залишилися в минулому.
Таблиця ключових скандалів
Ось структурований огляд контроверсій для ясності:
| Дата | Подія | Наслідки |
|---|---|---|
| Серпень 2019 | Бійка з активістом | Розшук поліції, закрито після виборів |
| 2020–2022 | Кнопкодавство | Штрафи, публічні вибачення |
| Вересень 2024 | Виїзд за кордон | Не повернувся, дискусії про мандат (2025) |
Дані з сайтів Chesno.org та Suspilne.media. Таблиця ілюструє, як скандали чергувалися з успіхами, створюючи образ “бурхливого реформатора”.
Цікаві факти про Олександра Куницького
- Нік ZpSanek походить від Запоріжжя (Zp) і прізвиська “Санек” – простота, що підкорила мільйони.
- Він має ізраїльське громадянство з 2010-х, що дозволило подорожі, але стало приводом для спекуляцій.
- У 2022-му підтримував ЗСУ постами, зібравши на дрони від ГО, – рідкісний штрих патріотизму в його біографії.
- Любить екстремальний спорт: фото з парапланеризму в Instagram нагадують про адреналіновий характер.
Ці деталі роблять Куницького не просто політиком, а живою людиною з хобі та таємницями. Станом на 2025-й, його Telegram-канал все ще активний, хоч і з-за кордону, де він коментує харківські новини.
Спадщина та сучасний статус
Сьогодні, у 2025-му, Олександр Куницький – загадка. Мандат нардепа тримається, але тиск зростає: харків’яни вимагають пояснень, опозиція нагадує про виїзд. Його внесок у екологічні реформи Харкова живий – чистіші парки, кращі тендери. Та репутація “втікача” затме успіхи? Блогерський талант не зник: пости з Ізраїлю чи США аналізують війну, критикують владу. Можливо, повернеться – або стане емігрантським голосом. Його історія вчить: від сміттєзвалища до парламенту шлях короткий, але триматися на вершині – мистецтво.
Харків чекає відповідей, а Запоріжжя згадує сина степу. Біографія Куницького – це мозаїка з тріумфів і падінь, де кожна деталь додає кольору портрету неоднозначного героя нашого часу.