Тільки чую щось про "Тернопіль вечірній", бажано хороше, і на душі стає неповторно суперово. І це не дивно, адже в середині дев'яностих минулого сторіччя мав за честь завзято, плідно і амбітно долучитися до історії часопису. Це були не прості, але такі реально класні, незабутні роки, які й нині згадую з певною ностальгією. Креативні "планьорки", два комп'ютери, один на набір статей в номер, написаних журналістами "від руки", а другий для верстки, макетування сторінок кольоровими олівцями, скрупульозний передрукарський фотомонтаж, і, нарешті, підпис "у світ"... І, головне, Люди, дружня когорта однодумців та ентузіастів... І кава, багато кави... Аж не віриться, що вже прогайнуло четверть віку, відколи вийшов перший номер газети. З нагоди цього поважного ювілею, зичу дорогій "вечірці" подальшої довгої, щедрої долі, резонансних матеріалів, вдячних читачів, великих тиражів, фінансового благополуччя і стабільності. Шануймося і тримаймося купи!
Олег КЛОЧАК. Тільки чую щось про "Тернопіль вечірній", бажано хороше, і на душі стає неповторно суперово. І це не дивно, адже в середині дев'яностих минулого сторіччя мав за честь завзято, плідно і амбітно долучитися до історії часопису. Це були не прості, але такі реально класні, незабутні роки, які й нині згадую з певною ностальгією. Креативні "планьорки", два комп'ютери, один на набір статей в номер, написаних журналістами "від руки", а другий для верстки, макетування сторінок кольоровими олівцями, скрупульозний передрукарський фотомонтаж, і, нарешті, підпис "у світ"... І, головне, Люди, дружня когорта однодумців та ентузіастів... І кава, багато кави... Аж не віриться, що вже прогайнуло четверть віку, відколи вийшов перший номер газети. З нагоди цього поважного ювілею, зичу дорогій "вечірці" подальшої довгої, щедрої долі, резонансних матеріалів, вдячних читачів, великих тиражів, фінансового благополуччя і стабільності. Шануймося і тримаймося купи!
Олег КЛОЧАК.
