Учора міський голова Роман Заставний провів прес-конференцію для журналістів за результатами святкувань 470-річчя Тернополя. Зокрема, він зазначив, що усі заходи, заплановані у рамках цих святкувань, відбулися на досить високому рівні, про що свідчать відгуки не лише тернополян, а й гостей міста, у тому числі зарубіжних. Мер висловив найщирішу вдячність спонсорам, завдяки допомозі яких вдалося зекономити значну частину бюджетних коштів. Відзначив також роботу правоохоронців, які забезпечували громадський порядок, адже під час святкувань не було зафіксовано жодного серйозного правопорушення.

Роман Заставний також відповів на запитання журналістів щодо різнопланових проблем життя міста. Зокрема, що стосується  придбання тролейбусів чеського виробництва. Поки що таких тролейбусів є 5, але до кінця року, зі слів мера, тролейбусний парк нараховуватиме вже 10 оновлених одиниць електротранспорту. Рішення закупити не нові, а „беушні” тролейбуси , які пройшли капітальний ремонт у Чехії, він вважає цілком обгрунтованим в умовах дефіциту бюджетних коштів. Адже вартість одного „нульового” тролейбуса дорівнює 1мільйону 700 тисяч гривень, а це нам просто не по кишені. Закуплені ж тролейбуси обійдуться місту у 160 тисяч гривень за одну машину. Якщо врахувати, що лише новий двигун до тролейбуса коштує 100 тисяч гривень, то коментарі тут зайві.
Також Роман Заставний спростував домисли проте, що в приміщенні колишнього культурно-мистецького центру „Червона рута” хтось хоче влаштувати торгово-розважальний центр. Насправді після реконструкції там функціонуватиме палац спорту. Це буде найбільший боксерський зал у західній Україні. Туди ж у найближчій перспективі буде перенесено і школу греко-римської боротьби.
Відповів міський голова і на запитання щодо його участі у майбутніх виборах. Не так давно Роман Йосипович заявляв, що не балотуватиметься кандидатом на посаду міського голови на наступний термін через недосконалість виборчої системи. Однак останнє рішення Верховної Ради змусило його змінити свою позицію. Тепер він твердо налаштований знову боротися за право очолити місто, щоб отримати можливість продовжити реалізацію окреслених планів. Своє рішення він пояснив наступним чином:
- Моя позиція проста і зрозуміла. Закон про вибори, який був прийнятий попередньо, не відповідав ані елементарним принципам демократії, ані можливостям мешканців Тернопілля, та й України в цілому, зробити свій власний і об’єктивний вибір. І вибір не просто серед політиків, яких їм запропонують, а серед тих людей, які можуть представляти нову політику у нашому суспільстві. Тому моє рішення було абсолютно логічним. Оскільки закон не дозволяв мені балотуватися на міського голову від політичної сили, яку я очолюю, тобто партії „За Україну”, то я було вирішив узагалі не йти на вибори, щоб не шукати притулку в інших політичних силах, як це робили деякі кандидати. Тепер же, враховуючи, що Верховна Рада все-таки дослухалась до здорового глузду і вимог усієї світової спільноти, вважаю, що є сенс брати участь у цих виборах. Адже якщо я вчинив би по-іншому, це було б несправедливо стосовно тих людей і політичних сил, які мене підтримували.
Поцікавилися журналісти і сімейними справами міського голови. Зокрема тим, куди вступив на навчання його старший син, який цьогоріч закінчив школу. З’ясувалося, що Петро став студентом Київського національного університету імені Т. Шевченка, де здобуватиме фах юриста.

Любов ГАДОМСЬКА.

З нагоди Дня міста 10 тернополян нагородили відзнаками Тернопільської міської ради. Так, звання Почесного громадянина міста Тернополя, з ініціативи міського голови Тернополя Романа Заставного, присвоєно ректору Тернопільського національного економічного університету Сергію Юрію.

Відзнакою першого ступеня було нагороджено старшого наукового співробітника Тернопільського історико-меморіального музею політичних в’язнів Ігоря Олещука та приватного підприємця Володимира Шинке. Відзнаки другого ступеня заслужили лікар-інфекціоніст, професор Тернопільського державного медичного університету ім.І.Горбачевського Михайло Андрейчин, головний лікар Тернопільського обласного онкодиспансеру Шагін Бабанли, художник Микола Пазізін, Заслужений працівник культури України, заступник директора Тернопільського державного музичного училища імені С. Крушельницької Марта Подкович, художній керівник Муніципального Галицького камерного оркестру Василь Феленчак. Відзнак третього ступеня, на думку депутатів, достойні громадська діячка Дарія Конет та поетеса Леся Романчук. Усі нагороди міський голова Тернополя Роман Заставний вручив в урочистій обстановці у рамках святкування Дня міста.

Ще у 1950-ті роки в парку імені Тараса Шевченка було збудовано кам’яний фонтан, який у 1985 році реконструювали у музичний. У липні минулого року цей фонтан закрили на чергову реконструкцію, тож тернополяни з нетерпінням очікували, коли він запрацює знову.

І ось напередодні Дня міста 27 серпня відбулося урочисте відкриття оновленого фонтану. Упродовж останніх років відновлення фонтанів у Тернополі взагалі стало доброю традицією міськради. З цього приводу міський голова Роман Заставний зазначив: «Щороку ми ремонтуємо один із фонтанів, які є в місті. Цього разу більшість робіт з реконструкції фонтану у парку імені Т. Шевченка виконана за рахунок тернопільського водоканалу. Ремонт загалом вартував більше півмільйона гривень, і я вважаю, що цей об’єкт достойний нашого міста і тернопільської громади». Закінчення. Поч. на стор.  1
Нова технологія, за якою зроблений фонтан, дає можливість цілодобової роботи. Проте він працюватиме за звичайним графіком: у теплий період року з 11  до 22 години включно. Дизайн продуманий таким чином, що у ввімкненому стані фонтан буде привертати значну увагу громадян міста. Роман Заставний повідомив, що до листопада також має завершитись реконструкція фонтану на бульварі Тараса Шевченка. Все залежатиме від постачальників, які виготовляють елементи оздоблення фонтану, а також від погодніх умов. Реконструкція ж парку імені Т. Шевченка розрахована на 4 роки, тож оновлення фонтану – перший реальний крок у цьому плані. «Особливу подяку хочу висловити керівнику Тернопільського водоканалу, колектив якого упродовж останнього року прямо таки жив справою оновлення фонтану», – сказав міський голова.
А директор комунального підприємства «Тернопільводоканал» Володимир Кузьма під час відкриття фонтану розповів присутнім про символічний зміст, який закладений у конструкції споруди. Виявляється, центральна форсунка, яка дає найбільший струмінь води, символізує цифру один — одне життя, одна епоха, а у малому колі фонтану є сім менших форсунок — як 7 днів у тижні, у великому ж колі їх налічується 24 розташованих попарно, що нагадує про 12 місяців у році та 24 години доби.
«Фонтан поки що не має назви, тому незабаром на сайті «Водоканалу» буде оголошено конкурс на найкращу, – сказав Володимир Кузьма. Участь у ньому може взяти кожен тернополянин». Загалом силами водоканалу оновлено фонтан «Каскад» і фонтан біля поштамту, фонтану, у парку імені Т. Шевченка став третім на рахунку «водоканалівців».

Яніна ЧАЙКІВСЬКА.

Днями у Тернополі сталося кілька актів вандалізму стосовно пам’ятних знаків героям національно-визвольної боротьби. За одну ніч невідомі пошкодили барельєф Ярославі Стецько на бульварі Т. Г. Шевченка, і пам’ятну дошку командиру Української повстанської армії Омеляну Польовому на вулиці його імені.

Перша подія сталась близько 2.00 ночі. Охоронець, що перебував у будівлі Шевченка, 3, почув шум від сильного удару, коли ж вийшов на вулицю, то побачив групу людей, яка руйнує зірваний барельєф.
Як повідомили у відділі зв’язків з громадськістю обласної міліції, місце, де сталася пригода, оглянула слідчо-оперативна група. Розслідування під свій особистий контроль узяв начальник міського відділу міліції. На даний час правоохоронці збирають матеріали для порушення кримінальної справи.
Пам’ятна дошка Ярославі Стецько була відкрита 30 травня цього року, до 90-річчя з дня народження відомої політичної та державної діячки. За словами ініціаторів встановлення, барельєф знову розмістять на тому ж місці, але на цей раз його віділлють з бронзи.
На жаль, цим випадки вандалізму продовжитися. У ніч з 27 на 28 серпня невідомі облили фарбою пам’ятник провіднику ОУН Ярославу Стецьку, також розташований на бульварі Шевченка.
«Обласна організація КУН негайно прийняла заяву стосовно інциденту, в якій рішуче засудила ці акти вандалізму, – говорить голова обласної організації Конгресу Українських Націоналістів Іван Білах. – З приводу пошкодження барельєфу Ярославі Стецько я особисто звернувся із заявою до правоохоронців. Ми будемо вимагати, щоб пам’ятникам забезпечили охорону або встановили відеонагляд, поки зловмисники не будуть знайдені».

Денис ЗАХАРЧУК.

У рамках відзначення ювілею нашого міста відбулося свято Тернопільського замку, в якому наче поєдналося історичне минуле архітектурної пам’ятки із сучасним сьогоденням.

Усі, хто завітав на дійство, мали змогу переглянути старі світлини, побачити показові бої місцевих клубів історичної реконструкції і кендо, шанувальники поезії побували на літературних читаннях у підземеллі, а меломани насолоджувалися електронною музикою. За словами однієї з організаторів свята Ольги Дячук, мета цього заходу — привернути увагу жителів міста до найстарішої споруди Тернополя. «Для нас важливо, щоб і влада, і громада не забували про цю історичну перлину, – зауважила вона – Зараз замок дещо змінився, має декілька сучасних добудов, а от колишні стародавні ворота зникли чомусь безслідно. Про це ми під час святкування, бо хочемо, щоб міська рада дозволила відновити їх бодай у вигляді пам’ятника».
Нагадаю, самоврядний орган Тернополя з ініціативи міського голови Романа Заставного вже доклав чимало зусиль, щоб зберегти замок для наступних поколінь. Для цього, зокрема, на базі колишнього культурно-мистецького центру «Червона рута» зараз зводять сучасний спортивно-оздоровчий комплекс, куди буде переведено спеціалізовану школу з греко-римської боротьби, яка нині розміщена у приміщенні замку. Відтак архітектурну пам’ятку використовуватимуть виключно для культурно-мистецьких потреб громади міста.

Нестор МОРОЗЕНКО.

З давніх-давен в кожному населеному пункті України газди і газдині на свій храмовий празник традиційно пригощали гостей улюбленими стравами. З нагоди 470-річчя Тернополя цікаве нововведення започаткував міський голова Тернополя Роман Заставний. Як господар міста, він частував гостей різними кашами на Святі куліша.

За словами пана Романа, цією акцією він хотів привернути увагу до винятково українських народних страв, які є не лише даниною історії, а й справді корисною для нашого здоров’я їжею. Міський голова також розповів, що полюбляє куховарити і у вільний час вдосконалює своє хобі. «Я отримую від цього задоволення і кожен раз готую щось інше, тому що дуже люблю експериментувати з приправами і самою процедурою приготування. А куліш — це козацька страва, яку дуже полюбляли наші предки. Як і загалом усі каші, вона є дуже корисною».
Щоб почастувати таку велику кількість народу Роману Заставному допомагали три господині, які зварили на вогнищі в трьох великих казанах по 150 кілограмів каші з кукурудзяної, ячмінної і пшеничної круп. Куліш із захопленням дегустували сотні людей. А окремим господиням каші настільки сподобалися, що вони запитували у міського голови і куховарок рецепти їхнього приготування.

Олег ЛІВІНСЬКИЙ.

Відтепер не лише назвою, а й духом і прапором наше місто поєднане з однойменним катером Військово-морських сил України. На святкування 470-річчя Тернополя делегація цього судна урочисто передала бойовий стяг громаді обласного центру, яка опікується корветом із часу його появи.

Вручаючи прапор військово-морських сил України капітанові місцевого катера, командир корвету «Тернопіль», капітан третього рангу Григорій Бреєв зазначив, що стяг стане символом єднання не лише між кораблями, а й між Тернополем, Севастополем та українським флотом. «Тернопіль і наш корвет вже настільки пов’язані, що їх не можна розділити, – сказав Григорій Бреєв, – а стяг цей символізує давню історію козаків, які ще на «чайках» боронили нашу землю від посягань ворога. І мені хотілося б, щоб у святкові дні капітан «Героя Танцорова» піднімав цей прапор на знак нашого єднання».
Вагомою подією не лише для міста, а й для свого особистого життя вважає передачу цього стягу капітан «Героя Танцорова» Тарас Парій, який свого часу служив підводником у Севастополі. «Тепер наші кораблі наче поєднані в єдине ціле», – схвильовано зазначив він.
«Ми пишаємось, що про наше місто згадують і в Севастополі, і скрізь, де виконує миротворчу місію одноіменний корвет, а також тим, що моряки ВМС України підняли на Говерлі прапор з нагоди 470-річчя Тернополя», — сказав заступник міського голови Тернополя Петро Гринчишин.
За словами ж секретаря міськради Тараса Білана, ця подія стала яскравим підтвердженням успішної співпраці між тернопільською владою та ВМС України.

Олег ЛІВІНСЬКИЙ.

Незважаючи на те, що цього року «Цвіт вишиванки» в Тернополі планують провести аж в жовтні, цю прогалину заповнили медичні працівники обласного центру. У Тернопільській міській комунальній лікарні №2 відбувся  форум народного мистецтва.

Конкурс «Українські вишиванки» продемонстрував таланти людей в білих халатах. Тут можна було побачити стародавні вишивки і одяг, які передають від покоління до покоління родини тернопільських лікарів, а також сучасні вироби народного мистецтва з різних регіонів держави. Кожна композиція мала свою родзинку. За словами одного з організаторів конкурсу, головного лікаря другої тернопільської клініки Віктора Кміти, аналогічний захід під назвою «Умілі руки» проводили торік, проте він був ширшого спрямування. Нині ж вирішили більше уваги приділити мистецтву вишивки.
Унікальні вироби на цьому фестивалі народного мистецтва представили працівники акушерського відділення лікарні, дехто з них одягнув костюми, яким понад 100 років. Представники усіх медичних закладів Тернополя продемонстрували не лише величезну кількість вишивок і народних костюмів, а й багато їхніх різновидів. «Такі заходи об’єднують усіх медиків міста, сприяють налагодженню між ними співпраці як на творчому, так і безпосередньо професійному рівнях», — каже виконуюча обов’язки начальника управління охорони здоров’я Тернопільської міськради Ольга Ярмоленко. Тому цьогоріч вирішили провести загальноміський конкурс, на якому всі працівники галузі мали можливість продемонструвати перед колегами і громадою свої творчі здібності.
До складу журі також входив міський голова Тернополя Роман Заставний, який був у захопленні від побаченого. «Люди, які оберігають і рятують наше здоров’я, виявляється, є всебічно обдарованими особистостями і навіть народними умільцями, – сказав він. Переможців і лауреатів конкурсу відзначили грошовими винагородами і подарунками.

Олесь ЛЕВІТ.

Під час святкування Дня міста на зупинці біля готелю «Тернопіль» увагу привертали діти, які малювали прямо на тролейбусах. Акція «Тролейбуси дитячих фантазій» була ініційована художником Миколою Пазізіним, який напередодні обговорення заходів до Дня міста запропонував провести цей незвичний експеримент.

«Така акція вперше відбувається в нашому місті, – розповідає митець. – Спершу ми звернулися до художніх шкіл, щоб свої художні фантазії втілили на тролейбусах їхні вихованці. Але ось постійно підходять інші діти, і ми нікому не відмовляємо. Всі малюнки виконуються фарбами, які можна змити водою. Таким чином юні художники можуть підправити свої шедеври, а наступного року намалювати інші».
Керівник прес-служби Тернопільської міської ради Олег Удич розповів, що з нагоди дня міста було придбано п’ять тролейбусів чеського виробництва. За нормами Євросоюзу на його теренах така техніка вже не підлягає експлуатації, але чехи здійснили капітальний ремонт, тож у Тернополі машини прослужать ще не один рік. 28 серпня для втілення дитячих художніх фантазій тролейбусним депо було надано три з п’яти цих новопридбаних тролейбусів. «Сподіваємося, що подібна акція відбуватиметься кожного року і наші тролейбуси будуть прикрашатися новими фантазіями дітей, – додав Олег Удич. – Від імені міської ради хочу подякувати всім людям, які «креативлять» ідеї. Це приклад того, як можна зробити хорошу оригінальну справу. Шкодую, що мої діти не мають хисту до малювання, інакше вони вже давно були б тут!».

Яніна ЧАЙКІВСЬКА.

Наближається до завершення чергова каденція діючої міської ради. Настав час підбивати підсумки і робити висновки на майбутнє. Звичайно, за коротких чотири роки стовідсотково зреалізувати заплановане дуже важко. І все ж, попри всі складнощі і кризи, нинішній владі на чолі з Романом Заставним таки вдалося довести тернополянам, що вони не помилилися у своєму виборі і довірили місто професіоналам. Сьогодні у розмові з журналістом «ТВ» міський голова Тернополя Роман Заставний аналізує зроблене і розмірковує над тим, що ще належить зробити.

«Зіткнулися з проблемами, про які ніхто навіть не здогадувався»

- Романе Йосиповичу, ми відсвяткували поважну дату – 470-річчя рідного міста. Чи все із запланованого до свята вдалося здійснити?

- Зробити абсолютно все практично нереально. Бо коли починаєш робити одне, одразу виникає ідея чогось нового, більш грандіозного. А буває, що берешся за вирішення тієї чи іншої проблеми, а за нею криється багато інших, які потребують нагального вирішення. Як кажуть у народі, одне чіпляється за інше. Для прикладу, готуючись до Дня міста, ми зіткнулися з проблемами, про які ніхто навіть не здогадувався – маю на увазі систему водопостачання та водовідведення центральної частини міста – і які довелося вирішувати вже в процесі реконструкції центрального скверу та Театрального майдану, а також інших об’єктів. Добре, що нам вдалося зробити це все оперативно. Те саме з електропостачанням та зовнішнім освітленням. Єдиним питанням, яке залишається відкритим до цього часу, є реконструкція фонтанів. Воно дещо відтерміновується, але у жовтні ми вже плануємо приступити до виконання цих робіт. Сьогодні очікуємо на гранітні елементи, які виготовляють на Рівненщині. Наразі виконано підготовчі роботи, зроблено спеціальний приямок площею майже 30 квадратних метрів. Це приміщення закрите бруківкою і повністю технічно оснащене, сюди підведено електро- та водопостачання, словом, виконано всі підземні роботи. Адже насосна група, яка буде працювати з цими фонтанами, повністю знаходитиметься під землею.

«Цей проект забрав два роки життя»

- За вашої ініціативи відбулася реконструкція серця міста – Театрального майдану. Ви сказали, що це лише початок справи. Наступним об’єктом реконструкції має стати перлина обласного центру – парк імені Тараса Шевченка…
- Саме так, і початок цьому вже покладено. У рамках святкування Дня міста відбулося відкриття фонтану у парку імені Шевченка. До речі, це теж свідчення того, що за доволі короткий термін, при бажанні, можна провести повну реконструкцію всіх фонтанів міста. Тепер хочу зробити невеликий екскурс у листопад минулого року, коли ми виконували роботи з благоустрою вулиці Сагайдачного. Тоді лунало дуже багато критики на нашу адресу, мовляв, запізно розпочали, і чи взагалі варто це робити. Так, було дійсно складно, але ми це зробили! Результат оцінюють по-різному, але я впевнений, що тернополяни залишилися задоволеними.
- Романе Йосиповичу, за вашого активного сприяння у Тернополі споруджено перший у світі пам’ятник Соломії Крушельницькій на повний зріст. Які ще маєте плани стосовно культурно-мистецького життя міста?
- Цей проект забрав два роки життя, адже стільки проблем навколо спорудження пам’ятника Крушельницькій ніхто навіть не міг спрогнозувати. І, напевне, саме тому ще з 1997 року виникало дуже багато гарних ідей на цю тему, але жодна з них не була втілена у життя. Ідеї й гасла гарно сприймаються суспільством, але їх реалізація – справа значно складніша: починаючи зі збору коштів і закінчуючи технічним виконанням. Коли два роки тому оголосили про збір коштів – аби меценати, спонсори і просто небайдужі люди долучилися до будівництва пам’ятника – бажаючих фактично не було. Лише після особистого спілкування з підприємцями та бізнесменами мені вдалося досягти якогось погодження щодо участі у цьому проекті. Тож яким було моє здивування вже коли відкрили пам’ятник. Виявляється, всі ці два роки у мене було у цій справі стільки помічників, які мене щоденно підтримували! Я був просто вражений! Причому йшлося про людей, які ганебно давали мізерні копійки. А ще ті, хто «підтримував» носінням прапорів по майдану. Виявляється, вони це розцінювали, як дуже серйозну підтримку. І все ж, у світі набагато більше добрих і відповідальних людей, завдяки яким і робляться великі й потрібні справи, хоч при цьому доводиться долати велику силу опору тих, хто всіляко намагається перешкодити. Тому можна з упевненістю сказати, що реконструкція майдану і встановлення пам’ятника Крушельницькій відбулося не завдяки, а всупереч нашим «доброзичливцям».

«Спроби порозумітися з обласним керівництвом залишаються безрезультатними»

- Тернопільській міській раді вдалося долучити місто до Євро-2012 – як базу для однієї з команд-учасниць турніру. Попри скептицизм ваших опонентів Тернопіль таки внесли до каталогу УЄФА, як потенційний сателіт Львова. Проте цю важку ношу, не зважаючи на взяті на себе зобов’язання облдержадміністрацією і облрадою, наразі несе лише міська рада. Чи сподіваєтеся ви все-таки на їхню підтримку надалі?
- Відверто кажучи, з кожним днем сподіваюся все менше, тому що вже протягом не одного року мої намагання досягти порозуміння з представниками обласного керівництва залишаються безрезультатними. Замість того, аби сприяти місту у важливих і потрібних починаннях на благо всієї громади, представники обласної влади виступають з різними заявами, які компрометують міську владу, сіють недовіру до неї. Але я впевнений, що всі логічно мислячі громадяни здатні проаналізувати ситуацію і зробити правильні висновки, у тому числі – дати справедливу оцінку таким заявам. Наближаються вибори, і з кожним днем усе більше бруду виливатиметься на голови тих, хто дійсно хоче щось зробити для міста. Тому все залежатиме від самих тернополян, від того, наскільки правильно вони оцінять ситуацію.
Тепер повернімося до стадіону. Починаючи з минулого року, там виконано надзвичайно великий обсяг робіт. Такі преференції, які надано нашому місту, просто так авансом не роздаються – за цим стоїть копітка праця. Будівельні роботи тривають і сьогодні, зокрема, проводиться монтаж конструкції для накриття південної трибуни. До настання зимового періоду ми маємо повністю здати цю трибуну, а вже навесні знову продовжити необхідні роботи, щоб своєчасно, до листопада наступного року, повністю здати стадіон.
Найскладнішим виявився перший етап. Наприклад, тільки недавно з’ясувалося, що є деякі прорахунки у проектній документації. Але від цього ніхто не застрахований, інколи доводиться набивати гулі і вчитися на власних помилках. Однак є нормальна співпраця з будівельною компанією, яка з великим ентузіазмом взялася за цю справу, і я впевнений, нам усе вдасться.

«У нас буде найбільший боксерський зал Західної України»

Окрім того цьогоріч ми здаватимемо в експлуатацію ще один об’єкт – тернопільський Палац спорту, де буде найбільший боксерський зал західної України. На жаль, багато хто не хоче цього помічати. Опоненти починають говорити, що десь там, в інших обласних центрах, щось зроблено краще. Зчиняють галас: «Все крадуть, все знищили!..» А що знищили? Візьміть і запитайте тих політиканів, чи хтось з них знає, що ведеться таке будівництво. Переконаний, що вони навіть не хочуть цього знати. Набагато легше назвати когось злодієм і, на превеликий жаль, це швидше сприймається людьми, аніж будь-який позитив.
Тепер про культурно-мистецькі заклади. Тут теж маємо ряд здобутків. У цьому році, зокрема, капітально відремонтуємо кінотеатр «Перемога» – дах уже замінили, фасади зробленні. Наступного ж року плануємо перейти до оздоблення внутрішніх приміщень. Не секрет, що зараз шукаємо інвесторів, які долучилися б до реалізації цього проекту. Ще у Тернополі маємо «Березіль», Палац кіно, центр імені Довженка, «Червону руту», Будинок культури залізничників. Ці важливі заклади утримувати дуже складно, але ми маємо унікальну можливість зберегти їх, залучивши кошти інвесторів, і на їхній базі створити культурні і ділові центри, потрібні для творчих та ділових проектів. Це цілком нормально, головне – подолати бар’єр недовіри.
Далі. Ось-ось почнеться новий навчальний рік. За традицією, поточні ремонти в освітянських закладах провели спільними зусиллями педколективів і батьківської громадськості. Але міська рада цьогоріч теж виділила на ці потреби значну суму коштів. Освітня галузь ніколи не залишалася у нас осторонь загальноміських процесів. Днями відбулася підсумкова освітянська конференція, на якій ми окреслили програму розвитку цієї галузі на найближчу перспективу. 2010-2011 навчальні роки оголошено роками розвитку фізичної культури і спорту. Ця концепція була започаткована 2006-го року і я хочу подякувати освітянам за її підтримку. Прийшовши на посаду міського голови, я мав свої погляди на освіту, і, на щастя, їх абсолютно позитивно сприйняли працівники освітньої сфери. Ми були і залишаємося єдині в тому, що на першому місці у навчально-виховному процесі має бути здоров’я наших дітей, і що їх треба виховувати, як повноцінних громадян. Усьому іншому їх навчить життя.
Тепер про інший бік справи. За чотири роки в освіті вдалося зробити чимало. Зокрема, лише у школах встановлено три з половиною тисячі вікон. А це означає, що діти не мерзнутимуть і навчатимуться у комфортних умовах. Окрім того, поліпшився естетичний вигляд навчальних закладів. Окремої уваги заслуговує програма очистки води, яка на початках сприймалася дуже скептично. Мене звинувачували у тому, що я не хочу побудувати станцію знезалізнення води. Але проблема була не у відсутності бажання, а в тому, де взяти 55 мільйонів гривень. Місту це не під силу, тому ми зробили можливе, і в результаті діти вже упродовж чотирьох років п’ють очищену воду. На 70 відсотків виконано сьогодні програму облаштування санвузлів. Лише в школі № 9 за цей рік упорядковано 6 санвузлів, де нормальні умивальники, нормальна плитка, тепла вода. Велику вдячність висловлюю адміністраціям, педагогічним колективам шкіл та батькам, які спрацювали однією командою і зуміли створити для дітей цивілізовані умови. 800 тисяч гривень витрачено цьогоріч і на ремонт дахів, але тепер на голову нікому капати не буде. Якщо навіть десь і протече, то у нас завжди знайдеться резерв, аби залагодити проблему.

«Стан дитсадків – найкращий, відвідуваність – рекордна»

Окремо хочу сказати про дошкільні навчальні заклади. Голова Тернопільської облдержадміністрації відзначив, що стан дитсадків у Тернополі – найкращий в Україні. Але хотів би повернутися у 2006-й рік, коли мені приписували знущання над бізнесом. Я тоді сказав, що ніяких орендарів у дошкільних навчальних закладах бути не може, наживши собі, як мінімум, сім сотень ворогів. Але які можуть бути орендарі, коли нам нікуди дівати дітей? А так нам вдалося створити тисячу додаткових місць. За чотири роки кількість дітей в садочках збільшилася на 1600, але черг немає, адже ми створили додатково 38 груп. Відповідно зайнятість дітей у дошкільному віці в Тернополі рекордна по всій Україні – 96,5 відсотка. А це означає, що ми дали можливість молодим батькам піти на роботу і заробляти гроші.
- Сьогодні міська рада приділяє значну увагу землевпорядкуванню. Зокрема, вивільняються площі, самовільно зайняті підприємцями під торгові кіоски, бігборди та інші малі архітектурні форми. Як далі буде проводитися робота на даному напрямку?
- Робота буде тільки ще більш активізуватись. Досі місто перебувало у досить складній ситуації. У рекламному бізнесі панував повний хаос, і, замість того щоб місто заробляло на рекламі гроші, складалося враження, що ми повинні ще й доплачувати рекламодавцям, які використовували наші території і площі. Проблема вирішилася дуже просто завдяки принциповій позиції виконавчих структур та зміні менеджменту персоналу, який виконував ці функції. Щоб навести лад, знадобилося два роки. Зараз у нас немає конфліктів з місцевими компаніями, які займаються рекламою. Своїх підтримуємо, звільняючи від плати за розміщення соціальної реклами. Приємно і те, що навіть загальнонаціональні рекламні компанії пішли з нами на співпрацю і давали рекламу нашого міста по всій Західній Україні та Києві. Маю на увазі проект «На вихідні – у Тернопіль». З нас навіть уже беруть приклад інші області, зокрема, Волинь.

«Я не підпишу жодного документа поки всі не виконають зобов’язань перед містом»

- З 2005 року в Тернополі фактично припинили забудову спортивних і дитячих майданчиків, і вперше за останні 20-25 років почали облаштовувати їх навіть у старих мікрорайонах міста. Чи продовжуватиметься ця практика і надалі?
- Однозначно. Затверджено генеральний план розвитку міста, який забороняє практику забудови подібних майданчиків. Таким чином цьогорічна каденція виконала головний пункт передвиборних програм усіх кандидатів на посаду міського голови у 2006 році.  Визначено також пріоритетний напрямок розвитку Тернополя, згідно з яким освоєнню підлягає так званий «шостий», «Північний» та «Західний» мікрорайони. Наразі там тривають роботи з облаштування двох таких майданчиків і ще чотири плануємо зробити найближчим часом. А вже у вересні буде активізовано роботу з дітьми на літніх майданчиках у мікрорайонах. Вибрано 6 найбільших майданчиків у середині житлових масивів, за якими будуть закріплені відповідальні люди з числа не просто викладачів фізкультури, а й відомих спортсменів, які займатимуться з дітьми і виховуватимуть їх на власному прикладі.
- Однією з найболючіших проблем Тернополя впродовж останніх двох десятиліть є міські дороги. Навесні ситуація була критичною, однак сьогодні вони у відносно нормальному стані. Що плануєте робити далі?
- Ситуація була не просто критичною, а жахливою. Дороги й надалі залишаються великою проблемою. Але для виправлення ситуації будемо з кожним роком робити більше. На жаль, не вдалося повноцінно зайнятися прибудинковими територіями. Зате привели до належного стану дорогу на вулиці Збаразькій, до якої протягом 26 років ні в кого руки не доходили. Взагалі жодна дорога у Тернополі, закладена десятки років тому, не має відповідної основи. Окрім того, вона руйнується під впливом природних процесів та навантажень, викликаних постійним збільшенням кількості автотранспорту, у тому числі багатотоннажного. За чотири роки нам вдалося укласти більш як 600 угод на соціальний внесок, який дозволить у наступні п’ять-десять років отримати на відбудову доріг більше 80 мільйонів. І якщо за попередньої каденції міськради було отримано, якщо не помиляюся, 308 тисяч гривень, то минулоріч на соціальний розвиток вже надійшло 3 мільйони 800 тисяч гривень. Цьогоріч дещо менше, оскільки не здаються в експлуатацію будинки. Але ж не стоятимуть вони вічно. І навіть ті боржники, які мають сьогодні мільйони заборгованості, нікуди не подінуться від оплати. Я не підписуватиму жодних документів, допоки вони не виконають своїх зобов’язань перед містом.

«Сміття – це не внутрішня міська проблема»

- Тепер про найбільш наболіле. Маю на увазі «сміттєву» проблему. На жаль, без допомоги державної та обласної влади місто не в змозі її вирішити. Коли ж, нарешті, всі гілки влади дійдуть згоди щодо його вирішення?
- Усе, що залежало від мене особисто, було зроблено. З 2006 по 2008 рік, зокрема, було замінено старі контейнери для сміття на контейнери європейського зразка. Маємо і такі самі сміттєвози, як у Європі. Єдина невирішена проблема – куди вивозити це сміття. Скажіть, до прикладу, ви можете виносити своє сміття у сусідній під’їзд чи квартиру? Ні, бо для цього треба просити дозволу у сусіда. Якщо сусід не захоче, ви цього не маєте права робити. Так само я не маю повноважень за межами міста, щоб владнати ситуацію. Та й хіба це лише наша проблема? Згадайте, коли навесні сходив сніг, що творилося колись у нас на об’їзній дорозі. Там було суцільне сміття, а впродовж останніх трьох років ситуація суттєво змінилася. Ми зрозуміли, що мешканці прилеглих сіл просто не мають куди дівати сміття, відтак погодилися поставити контейнери і забирати чужі відходи. На жаль, цього ніхто не підтримав, зате використали, як спосіб політичної боротьби. Замість того, щоб підтримати місто і докласти зусиль до вирішення спільної проблеми, обласна рада займалася висловлюванням недовіри та іншими негідними речами. Причому, ніде у Тернопільській області ця проблема теж не вирішена. Чому? Та тому, що в кожне місце треба поїхати, розробити проектну документацію, а для чого їм це? Писати різні заяви і шукати «стрілочника» – набагато простіше. На жаль, донині нам так і не вдається досягти порозуміння.
Проектна документація на рекультивацію Малашівського сміттєзвалища до цього часу нам також не передана. А завтра недоброзичливці ходитимуть і казатимуть: «Заставний без проектної документації провів рекультивацію». А який у мене вихід? До речі, на черговій сесії міської ради було прийнято звернення до Малашівської сільської ради на предмет підтримки місцевої громади. Ми беремо на себе повний пакет соціальних гарантій щодо оздоровлення всіх мешканців, які проживають у Малашівцях, аби зняти соціальну напругу і не дати можливості використати ситуацію для політичної боротьби тим, хто зловживає довірою селян.
До речі, хотів би подякувати працівникам комунальної сфери, які впродовж восьмимісячної «сміттєвої» епопеї несли весь тягар негараздів на своїх плечах і мужньо вистояли. А ще дуже вдячний керівництву сусідніх областей, яке пішло нам назустріч.

«Єдиний шлях реформування ЖКГ – це активність самих громадян»

- У своїй діяльності ви приділяєте велику увагу підвищенню ефективності роботи житлово-комунальної галузі. У чому вбачаєте її перспективи?
- Житлово-комунальне господарство – одна з пріоритетних галузей, яка має, напевне, найбільше проблем. Причому не тільки у нас, а й у цілому світі. Про це свідчать результати опитувань мешканців, які практично на 90 відсотків не задоволені роботою житлово-експлуатаційних контор. Вважаю, що єдиний шлях реформування цієї системи – це активність самих громадян. Треба відмовитися від пострадянського синдрому, що хтось за нас має щось робити, тож усі власники квартир мають об’єднуватися у товариства співвласників. Вони повинні розуміти, що є повноцінними власниками будинків і відповідальні за утримання їх та прилеглої території. У даному випадку мешканці самі виступають замовниками і визначають той санітарний мінімум, якого вони хочуть досягти, маючи при цьому можливість економити кошти. На жаль, діюче законодавство поставило нас у незрозумілу ситуацію. Яке, скажіть, ПДВ може нараховуватися на житлово-комунальні послуги? Це абсурд. І якщо ми хочемо сьогодні реально допомогти житлово-комунальній сфері, треба передусім відмовитися від податку на додану вартість. Окрім того, приватні і комунальні підприємства треба поставити в рівні умови. Чому приватник може бути на пільгових умовах оподаткування, а комунальне підприємство – сплачувати податки по повній програмі? Я вбачаю у цьому таку собі диверсію проти масового розкомунальнення, роздержавлення цієї структури. Плюс обов’язково має бути вирішено питання щодо житлового кодексу.

«Спробую реалізувати свої здібності у сфері будівництва та архітектури»

- Сьогодні ми маємо новий генеральний план забудови Тернополя. Що дасть він місту і його громаді?
- Аби місто розвивалося, ми повинні створити тут відповідні умови і бути внутрішньо готові до того, що завтра прийдуть нові розумні люди, які пропонуватимуть цікаві проекти, будуватимуть готелі й торгові комплекси. Але це не повинно бути елементом якихось заздрощів. Чи можемо ми розраховувати, що до нас приїде інвестор, який готовий буде вкласти у місто 100 чи 200 мільйонів? Кажу відверто: ні, бо є безліч проблем. Де ми маємо, наприклад, його зустріти? Це ж має бути якийсь поважний бізнес-центр, відповідний готельний комплекс – чотири- або п’ятизірковий. У Тернополі, на жаль, такого немає. Ми самі себе внутрішньо обмежуємо і можемо розраховувати на проекти максимум на 2-3 мільйони, бо не прагнемо чогось більшого. Але найбільшою вадою нашого суспільства є те, що ми і самі нічого не робимо для вдосконалення, і не даємо зробити це іншим, бо нас «душить жаба». За такого підходу важко сподіватися на великі здобутки.
- Романе Йосиповичу, якщо люди ще раз виявлять вам довіру і оберуть міським головою на наступний термін, то які справи хотіли б довести до логічного завершення у першу чергу?
- Таких чимало. Насамперед практику реконструкції центральної частини міста продовжити в інших мікрорайонах. Наступним у порядку денному було б питання асфальтування та благоустрою прибудинкових територій. І, звичайно, тернопільський став. Добре було б розпочати комплексну реконструкцію набережної, впорядкувати парки, створити нормальну рекреаційну інфраструктуру, влаштувати нормальний паркінг для катерів, яхт та парусників. Адже до нас вже потягнулися туристи з інших областей і навіть з-за кордону. Ми розробили проектну документацію з реконструкції набережної, але вона дуже дороговартісна. Думаю, що ще в цьому році зробимо хоча б невеличку частину. Я спробую реалізувати свої здібності у сфері будівництва й архітектури і показати, як це має виглядати в ідеалі. Раніше я давав слово, що доки буду міським головою, особисто не будуватиму нічого, і свого слова дотримав. Проект же стосовно набережної ставу для мене дуже цікавий. Я їздив за кордон, вивчав подібний досвід, і тепер готовий реалізувати його заради краси рідного міста.

Любов ГАДОМСЬКА.